Тимчасово окуповані українські території мають перетворитись на чорну діру для бюджету Росії, – переконують професор університету Маріста в Мексиці Андрій Косенко і професор політології міського університету Нью-Йорка Пітер Ліберман у статті для Foreign Affairs.
Сьогодні близько 20 відсотків південно-східної України перебувають під російською окупацією, включаючи Крим і значні частини Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей. Президент росії описав війну в Україні як націоналістичну кампанію, спрямовану на відсіч наступам Заходу та повернення території, яка, на його думку, по праву належить росії. Але завоювання має іншу мотивацію: економічну вигоду.
Якщо росія збереже військовий контроль над цими регіонами, вона, можливо, сподівається отримати цю користь. Однак на цьому етапі навряд чи ясно, що вони стануть економічними активами москви; підтримка охоплених війною територій може так само легко стати виснаженням його скарбниці.
Людські витрати цієї війни величезні. Російські сили керують окупованою Україною залізною рукою, беручи участь у безжальній кампанії тортур, викрадень, насильства та свавільних убивств. Будь-яка оцінка економічних наслідків війни не повинна применшувати її жахливу розбещеність або величезні страждання, які вона завдала. Але її економічний результат вплине на майбутні судження про рішення Путіна вторгнутися в лютому 2022 року. Якщо Росія отримає економічну вигоду від окупації України, війну можна згадати як стратегічний успіх, хоча й холоднокровний. Якщо натомість Росія постраждає економічно, вторгнення буде розцінено як варварська помилка, яка самопропагує.
Спустошення війни, тисячі смертей і втеча жителів працездатного віку після вторгнення Путіна в 2014 році та ескалації 2022 року, а також непокірність тих, хто залишився, значно обмежать прибутки Росії від завоювання, навіть не беручи до уваги приголомшливу ціну життя росіян за вилучення цих територій з-під контролю України.
Якщо прийняти, що росіяни в найближчому майбутньому зберігають контроль над принаймні частиною окупованих українських територій, реальним наслідком війни буде те, чи зможуть вони на цих землях заробляти.
Автори припускають, що якщо путіну вдасться створити на новозахоплених територіях Донеччини та Луганщини прибуткову економіку, то загалом росіяни вважатимуть цю війну хоч і кривавою, але перемогою. Якщо ж це буде чергова чорна діра для російського бюджету, то разом із майже 700 тисячами жертв серед військових, з близько 1,5 мільйона втікачів з Росії та знищеними підприємствами нафтогазової сфери й військово-промислового комплексу це доводитиме, що війна принесла росіянам лише негатив.
Економічне майбутнє регіонів матиме і глобальні наслідки. Якщо Росія зароблятиме на окупованих територіях, то Кім Чен Ин зі ще більшим інтересом зазиратиме на багату Південну Корею, Китай – на Тайвань з його розвинутою індустрією напівпровідників.
Навіть заяви Трампа про фантазії США щодо Гренландії, Канади та Панамського каналу матимуть більше ваги. Утім, досі економічний стан «новоприєднаних регіонів Росії» плачевний, а підстав вважати, що він зміниться, мало, пишуть автори. По-перше, для економічного зиску потрібна робоча сила.
Населення окупованих частин півдня і сходу України, за статистикою, зменшилося вдвічі, а в деяких районах – на 90 відсотків. Залишилися переважно літні люди, які не робитимуть відчутного внеску в економіку, натомість потребуватимуть бюджетної підтримки.
Звісно ж, росіяни можуть переселити туди людей з інших регіонів – але так вони заберуть робочу силу з інших підприємств. Також автори звертають увагу на зруйновані війною міста і підприємства. Маріуполь в осяжному майбутньому навряд матиме півмільйонне населення, як до повномасштабної війни, в Авдіївку чи Вовчанськ люди не повернуться, бо фактично немає куди.
І так, на захоплених територіях з ефективним аграрним виробництвом зерносховища і дороги лишились загалом цілими, та, по-перше, частка зерна в аграрному експорті Росії невисока, а по-друге, без контролю над Херсоном чи Запоріжжям росіяни не матимуть логістичних хабів, які б полегшували економічні операції, стверджують Косенко і Ліберман.
Досвід показує, що окуповані Росією українські території не є економічно квітучими. Найкраще ведеться Криму – але й там, попри інвестиції Росії у понад $10 мільярдів, кількість населення зменшилась на 17 відсотків, а кількість субʼєктів малого і середнього бізнесу ― вдесятеро. Обсяги виробництва товарів на окупованих територіях, наприклад, Донеччини, за минулий рік становили $3 мільярди – це пʼята частина від того, що у 2021-му виробила тоді підконтрольна Україні частина Донецької області.
Більшість, наприклад, запасів цінного літію – досі під контролем Києва. На окупованій території Херсонщини 99 відсотків бюджету становили дотації з Росії. Тобто регіон не може забезпечити себе взагалі.
Важливо, підсумовують автори, щоб нові території стали якомога більшою економічною проблемою для Путіна, – цьому допоможуть санкції. Усе це зробить Росію слабшою, що добре для решти світу.
