За словами начальника відділення комунікацій 108-ї бригади ТрО Руслана Ткачука, боєць на бойове псевдо «Мовчун» у війську з жовтня 2024 року. Був мобілізований у рідному Дніпрі. Після навчального підрозділу одразу потрапив до 108-ї окремої бригади тероборони, яка стримує наступ ворога на Запорізькому напрямку.
“Мовчун” щиро розповідає, що прийняли його у батальйоні «Степових хижаків» як свого, по-товариськи. До того ж тут чимало служить хлопців з Дніпра, Синельникового та інших сіл і містечок Дніпропетровщини.
–Раніше чув від багатьох, що, мовляв, готуйся: будеш сам купувати каску, бронежилет, берці, – згадує свій перший досвід у війську боєць. – Однак мене тут усім забезпечили. Видали повний комплект захисту та військової форми. Нічого докуповувати чи шукати не довелось. Поставили на продовольче забезпечення. Харчування – нормальне.
Як піхотинець, «Мовчун» пройшов додаткове навчання у своєму батальйоні. Обов’язкові дисципліни: такмед, знання ворожих мін, тактика та вогнева підготовка тощо.
-Я на фронті близько семи місяців, однак вже влився у колектив та почуваюся впевнено, – розказує дніпровець. – Більш досвідчені побратими завжди підкажуть, навчать, застережуть. Та й на «бойові» ми, новобранці, ніколи не виходимо без старших, яким довелося пройти через «крим і рим».
Нещодавно дніпрянин разом з двома товаришами був нагороджений високою державною відзнакою – орденом «За мужність».
Воїн не поспіхом розповідає про бойовий вихід, коли вони взяли чотирьох російських окупантів у полон. «Мовчун» справді не багатослівний, викладає лише сухі факти:
-Близько десятої вечора ми з товаришами тільки зайшли на позицію, ротувавши попередню зміну. Пройшло зовсім обмаль часу, як я почув голоси. Говорили російською, доволі голосно. Перейшовши до спостережного пункту на краю посадки, побачив, що вздовж неї рухалась група російських солдатів.
Старший нашої групи скомандував взяти «гостей» на приціл.
Московити, вочевидь, вчергове заблукали, бо ще запитали у мене: «Какой ето полк?» А коли ми їх взяли на мушку, лише здивовано видавили «Чьо?».
Українські воїни довго не возились – примусили росіян скласти зброю, що ті слухняно й виконали. Як згодом з’ясувалося, ця четвірка горе-воїнів пішла шукати чого попоїсти, але не встигла оговтатись, як опинилася на допиті. Від такого повороту подій у них відняло мову, адже до останнього сподівались, що вийшли на своїх…
– Близько пів першої ночі приїхали хлопці з нашої роти та забрали їх, – закінчує історію «Мовчун». – Потім, через днів десять, як по ту лінію фронту зрозуміли, що їхніх взяли у полон, почали насипали по нашій позиції з мінометів, арти, «Градів»… Через дві доби ми благополучно змінились.
На жаль, у той день один з українських воїнів наступив на російську міну «листок», які росіяни щедро розсипають по наших позиціях з дронів та спецустановок. Довелось евакуйовувати побратима. Попри те, що потрапили під мінометний обстріл, всі благополучно добрались до транспорту.
«Мовчун» з радістю сповістив, що нещодавно побував у відпустці, чим дуже потішив матір – довго не бачила сина. Однак і вдома відійти від війни не вдалося. Дніпро, як і багато інших українських міст і сіл, – під постіними ворожими обстрілами… Окупанти влучили вночі у ресторан неподалік домівки воїна.
Дніпрянин «Мовчун», який ще нещодавно працював на заводі, розмірковує про те, що внутрішньо був готовий до мобілізації, морально налаштовував себе на те, що воюватиме. Але мріє про закінчення війни.
-Однак мир має бути обов’язково на наших умовах! – ставить жирну крапку воїн.
Приєднуйтеся до лав 108-ї бригади ТрО! Телефон рекрутингового центру 0 800 337 803.
