Разом із волонтерами запорізького театру “Свія” – Світланою та Андрієм Ємець, із перекладачем Женею, – вдячна італійському журналісту-фрілансеру П’єрфранческо Курці за підтримку України.
Нам було важливо знати, що він бачить російську агресію неупередженим поглядом.
Вдячна П’єру і за розуміння – інтерв’ю довелось давати двічі, бо запис нашої розмови зник із диктофона. І П’єр зробив аудіозаписи відповідей дорогою додому.
Останнє питання було, можливо, наївним, та наразі найбільш пекучим: яким він бачить розвиток воєнного конфлікту, в який потрапила Україна? Зважаючи на досвід П’єра – а він бував у декількох гарячих точках останніх років, його відповідь для нас важлива.
– На мою думку, ці події розгортатимуться ще досить тривалий час. Конфлікт зараз не закінчиться, якщо тільки власне Путін не вирішить покласти йому край. Тому що, правду кажучи, Україна зараз не має жодного наміру відступати, після всієї агресії, якої, як нам відомо, вона зазнала.
Після всіх втрат, людських, цивільного населення, військових, майна, всієї тієї шкоди, насилля, проявів геноциду, є нормальним, що в цей момент, коли українській армії вдається не тільки міцно тримати фронт у протистоянні з мілітаристським колосом, а вона ще й має перевагу, це не час сідати за стіл перемовин. Якщо тільки, повторюю, сісти за стіл перемовин не означатиме, що Росія забереться не тільки з територій, окупованих після 24 лютого 2022 року, а станом на 2014 рік, тобто залишить два регіони, для контролю за якими вона згодом знайшла дипломатичне рішення, проголосивши їхню автономію.
Проте не на цьому етапі. Єдиний вихід для завершення війни – Росія має повністю залишити всі нині окуповані території України з відновленням її суверенітету. Про це перемовини не ведуться. І це є те, що, на мою думку в Італії, італійці, не розуміють. Там є дуже багато пацифістів, так званих пацифістів, які волають про мир. Однак якою є ціна? І хто має платити цю ціну? Тільки дурні серед італійців можуть вимагати миру.
Війна відбувається за три тисячі кілометрів від них. Тільки дурень може вимагати миру для українців, після всього, що вони вже пережили і зазнали з боку Росії, не тільки зараз, але протягом своєї історії, і які зараз хочуть перегорнути цю сторінку, здобувши для себе найкращого результату, а не підписавши договір, який не задовільнить нікого.
Тут є агресор і жертва, і про це не слід забувати.
Grazie, П’єр! Сподіваємось, ми ще побачимось.
Спілкувалась Інеса АЬАМАНЧУК, переклад Євгенії ДОЦЕНКО, фото автора
