Спогад про запорізьку майстриню вишивки надала журналістка Людмила Долженко:
Валентина Гаврилівна Харлова говорила: “В мене є ще одна, дуже цікава мрія. Я навіть боюсь говорити. Чи доживу я ще до його славного ювілею? І тому стремління бачити сонце, бачити добрих людей, вишивати цією голочкою, я думаю, може мені вдасться…Але якщо цього не станеться, то Всевишній і сам Шевченко не дадуть,щоб ця хата,щоб ця світлиця не була не потрібна людям. Вона буде завжди для людей світити оцим ясним сонечком”
Світла пам’ять…
