Реабілітаційний простір для ветеранів і ветеранок Українського війська «Блокпост» починає четвертий місяць своєї роботи. Його послугами скористалися близько 300 бенефіціарів з числа захисників і захисниць, членів їхніх родин та дітей.
Своєю історією погодився поділитися рятувальник ДСНС України у Запорізькій області Андрій Мураткін.
…Пожежний загін, яким керував офіцер, обслуговував Василівку. Кожного дня пан Андрій вставав дуже рано, аби встигнути доїхати туди на роботу. 24 лютого він прокинувся, як завжди, о четвертій ранку. І у вікно побачив, як літаки з російськими зірками пролетіли над містом в напрямку Дніпра.
Одразу зателефонував керівництву: “Почалася війна”. Йому не повірили: “Чого ти так вирішив?” Розказав про літаки і доповів, що збирає свій підрозділ по тривозі і їде до Василівки. О шостій зібралася його команда, і тоді ж по телебаченню сказали, що почалося повномасштабне вторгнення.
Вже 27 лютого окупанти зайшли у Михайлівку і почали обстрілювати Василівку. “Пішли перші прильоти по приватному сектору, визволяли людей з-під завалів, гасили пожежі, – згадує пан Андрій. – Потім ворог обстріляв Василівську центральну лікарню, вивозили хворих і жінок з пологового відділення”.
3 березня окупанти зайшли у Василівку. Рятувальники підрозділу Андрія Мураткіна виїжджали на розмінування території Василівського району, вивозили залишки снарядів від «градів», «ураганів», «смерчей», якими були всіяні і подвір’я мирних мешканців.
“Допомагали людям, аби вони бачили, що поруч представники української влади, – розповідає Андрій Мураткін. – У селі Верхня Криниця був такий випадок. На подвір’ї у жіночки розсипані касетні боєприпаси, а вона довго нас не пускала, бо думала, що це росіяни. Коли ми показали шеврони, прапори, почали спілкуватися українською, вона мало не заплакала: «Ой, це ж наші хлопці! Заходьте!!!»
З Василівки Андрій Мураткін виїхав 27 квітня, бо була інформація, що за нього окупанти вже нагороду призначили. Офіцер тепер служив у Степногірську, кілька місяців працював на дорозі життя: рятувальники допомагали евакуюватися людям з тимчасово окупованих територій, восени витягали з багнюки евакуаційні автобуси та машини.
…До «Блокпосту» Андрій Мураткін звернувся за порадою друзів. “Після тих важких місяців лікарі поставили діагноз «посттравматичний стресовий розлад». Я був у інших центрах реабілітації, а потім знайомий порадив прийти до «Блокпосту», бо тут класно обслуговують і допомагають людям. І я дійсно знайшов допомогу, – зовсім по-іншому прийняли, дуже класно, просто як свого рідного. На першій зустрічі пані психолог розставила акценти, що треба зробити, аби позбутися тривожних снів. Потім пропрацювали інші нюанси. А попутно у «Блокпості» я вирішив і юридичні питання, що виникли.
Все, що хотів дізнатися, все взнав. Це дуже важливо і в майбутньому буде потрібно дуже довго. В мене багато хлопців, які працюють зараз на нулі, отримали контузії. Вони приїжджають додому в гості, і я бачу по їхніх очах, що вони не розуміють, де знаходяться, а цивільне населення їх не розуміє. Бо в них інше життя… Тож допомога таких центрів, як «Блокпост», дуже потрібна”.
Ганна ЧУПРИНА