Мистецький простір довкола театру-лабораторії VIE значно ширший, ніж тільки сцена. Й сцена у театрі не одна, бо заради більш точного висловлення сценічний простір мандрує, виникаючи у найбільш доречних для кожної вистави місцях.
Наразі таким простором став ґанок театру-лабораторії VIE. Тут напередодні Дня Незалежності України відбулося дві події.
Про вікриття таблички на честь загиблого колеги та друга театру, Андрія Пишного, вже повідомляла наша газета. Це була болісна подія-спогад, про яку директорка-художна керівниця Дому Актора Ольга Доник написала так: “Я би хотіла ніколи цього не робити. Але тепер усе, що нам залишається – берегти і нести памʼять крізь час…”.
Збереженню пам’яті безумовно був присвячений перформанс «Вічний дім». Київські мисткині Анна Шевченко та Єлизавета Блюмська привезли нову роботу – про дім, близькість і війну.
У центрі історії – вінок, який перформерки плетуть з трав, квітів і гілок, але тим, що з’єднує природні матеріали, являється оптоволокно – чужорідний свідок війни, який дедалі сильніше вплітається в ландшафт прифронтових міст.
Фіксується все більше випадків, коли птахи в Україні почали вплітати уламки оптоволокна від дронів у свої гнізда – пристосовуючи чужий матеріал до повсякденного життя. На полях залишаються кілометри тонких волокон, що буквально вплітаються в природу.
Глядачі мали мовчазну розмову з Анною та Єлизаветою. Головною темою були роздуми про близькість і прийняття, безпеку й небезпеку, про дім, який більше не є незмінним та безпечним місцем, а назавжди змінений війною.
Дякуємо театру за поєднання глядачів довкола емоційного сплеску, за визнання любові до Вічного дому як засобу самозбереження.
Фото Дарʼї ГОРБЕНКО
