Книга, яку створив наш історик та краєзнавець Микола Єременко – це літопис сучасної російсько-української війни.
Серед 55 історій – болючі неможливістю повернення долі жінок, які стали на захист України, на допомогу побратимам.
“Подвиги цих героїв необхідно пам’ятати, а на прикладах їхнього подвигу й самопожертви виховувати наступні покоління українців.
Низько схиляємо голови перед мужністю й героїзмом, військовою майстерністю та вірністю присязі!” – пише Микола Єременко у передмові книги «За Україну, за її волю».
ВЛАСЮК МАРІЯ ЮРІЇВНА
Героїня російсько-української війни Власюк Марія (Марічка) Юріївна, «Сімба» (11.08.1994 – 25.05.2022), українська військовичка, старша сержантка, фельдшерка евакуаційного відділення медичної роти 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької (з 22.11.2023) бригади ЗСУ (80 ОДШБр, в/ч А0284, п/п В3720) – військове з´єднання Десантно-штурмових військ ЗСУ чисельністю в бригаду. Базується у м. Львів.
Марія Юріївна Власюк народилася 11 серпня 1994 року в селі Бистричі Березнівського (сьогодні Дубенського) району Рівненської області. Марія була четвертою дитиною в родині, у неї були три старші брати. У 2012 році закінчила Бистрицький НВК «Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад».
Її брат Іван розповідав, що дівчина була весела й хоробра, а побратими казали, що не бачили такої відважної дівчини. Так сталося, що за крок до випускного у 2012 році Марічку з сестрою збив скутер, тоді всі вижили. Згодом автівка, у якій перебувала Марічка, потрапила в серйозну аварію, на жаль, вижили не всі. Вона залишилася живою. Цьому дівчина завдячувала Богові й лікарям. Тому вирішила піти в медичний навчальний заклад, щоб рятувати людей. Вступила на навчання до Рівненського базового державного медичного коледжу, щоб отримати кваліфікацію «фельдшер лікувальної справи». Крім навчання, під час Революції гідності брала участь у різних мітингах, ходила на вишкіл у міський відділ УНА-УНСО.
Закінчивши коледж, з 2015 по 2017 роки Марія Власюк працювала в Центральній міській лікарні Рівного рентген-лаборанткою на комп’ютерній томографії. Під час процедур спілкувалася з військовими-фронтовиками, що лікувалися від ран, отриманих у війні на сході України. 2015 року вирішила піти на військову службу до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, як і земляк-березнівчанин Андрій Усач, який у липні 2014 року отримав важкі поранення під час захисту Донецького аеропорту.
«Він бував у лікарні не один раз, – згадує Марія. – І я поцікавилася: «Де ти служиш?». Андрій відповів, що у 80-й бригаді. Після нашої розмови вирішила для себе: я теж іду ТУДИ, бо більше не могла ні жити, ні працювати так, ніби в нашій країні все добре. Тож у вихідний на роботі поїхала у 80-ту бригаду. Там мені розповіли, які є вакансії, і відправили на співбесіду до начальника медичної служби. Співбесіду я пройшла. А далі пішла складати фізичну підготовку та тести. Склала все успішно», – розповіла Марія Власюк про своє рішення. У 2017 році отримала військовий квиток та пішла працювати за контрактом у 80-ту бригаду. А вже в листопаді її відправили на курси молодого бійця (КМБ) в «Десну», де 2,5 місяці оволодівала військовою наукою. Після курсу призначена на посаду фельдшерки приймально-сортувального відділення. Далі – переведена на посаду фельдшерки евакуаційного відділення. Потім були військові курси в Литві. У жовтні 2018 році знайшлася вакансія медички на Донецький напрямок.
Перша ротація на сході тривала 7 місяців: Маріуполь, Бердянськ, Новоазовськ, Широкине. У парі з водієм забирала поранених на передовій та швидко везла в шпиталь.
Відома українська медикиня Мар’яна Мамонова, яка повернулася з російського полону, ділиться спогадами про «Сімбу» на своїй сторінці у ФБ: «Я знала цю дівчину особисто. Ми познайомилися на одній із ротацій, на яку приїхали їх міняти в с. Бердянське (с. Широкине). Весела, життєрадісна, добра та з крутим почуттям гумору. Вона дуже любила собак і там знайшла собі улюбленця. На жаль, рятуючи життя хлопців, вона віддала своє, таку ціну платять лікарі, які знаходяться на нулі… Пам’ятайте про це! Світла пам’ять тобі, Марічко!».
Марічка після закінчення ротації перейшла до іншого батальйону бригади. Вона згадувала: «І в цьому батальйоні я вже майже 4 місяці. А погодилася перевестися сюди, бо так веліла совість. Шкода, що медикам не видають важку зброю. Мене перевели в окремий розвідувальний батальйон, тож нині я виконую зовсім інші завдання. Займаю посаду старшого бойового медика роти. На місці мене зустрів тимчасово виконуючий обов’язки начальника частини. Зрадів не дуже: чекав на кремезного чоловіка, який мав би витягувати поранених, а тут – дівча».
Під час відпустки пройшла курс тактичної бойової медицини в тому ж навчальному центрі «Десна». Була на курсі «бойовий медик взводу», який тривав 3,5 місяці. Повернувшись у бригаду, викладала цивільну медицину. 2020 року знову повернулася в зону ООС на схід. Там у Херсоні та Миколаївській області зустріла повномасштабне російське вторгнення в Україну. Обіймала посаду фельдшерки евакуаційного відділення медичної роти. Потім були Ізюм, Харків, Луганщина.
В одному з інтерв’ю Марія розповідала: «Була група, у якій чергували водій та я. Ми везли поранених у госпіталь, доставляючи їх туди буквально за 15 хвилин, уже в машині проводили огляд. Найбільше траплялося мінно-вибухових та кульових поранень. На жаль, виживали не всі. Хоча я й була загартованою, але мені теж було боляче. Бо коли людина біля тебе стікає кров’ю – це страшно боляче. Я не можу передати це словами…».
У рідному селі її називали маленькою дівчинкою з великим серцем. Вона на машині медичної евакуації забирала військових із найгарячіших точок, прямо з окопів запеклих боїв. Врятувала сотні поранених, чиї шанси напряму залежали від того, наскільки швидко їх евакуюють, за що у квітні 2022 року Марію Власюк нагородили орденом України «За мужність» ІІІ ступеня. Подруга й медик Єлизавета Ковтун, з якою познайомилися під час служби у 80-й бригаді, розповіла, що в Марії була неймовірно красива усмішка та почуття гумору. Дівчина була дуже смілива. За час служби 20 разів стрибала з парашутом, а потім просила стрибати за інших. Марія не боялася смерті. Вони інколи говорили на цю тему, адже навколо була війна.
З 24 травня 2022 року Марічка перестала виходити на зв’язок, тоді рідні забили на сполох і почали шукати Власюк. Загинула «Сімба» 24 травня 2022 року під час мінометного обстрілу окупантів біля селища Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області, коли їхала рятувати поранених побратимів. Про її загибель стало відомо через два дні, рідним про це повідомили побратими та посестри. Про загибель старшого сержанта Марії Власюк 27 травня 2022 року повідомила Березнівська міська рада.
Мама Марічки Антоніна Адамівна Власюк згадує: «Вона не дуже часто приїздила. Телефоном спілкувалися, переписувалися. Вона ніколи мені не говорила, що вона десь там на передовій. Навіть коли розпочалася ця велика війна, я їй пишу: «Марійко, почалася війна, де ти?». А вона мені відповідає: «Я знаю, я у Львові». Вона мріяла мати вищу медичну освіту, хотіла стати лікарем-травматологом. Вона сказала: «Я всього досягну сама». Вона поїхала, щоб мати досвід. Ну…війна, забрала її життя. Вона б усього досягнула сама», – згадує її мама.
28 травня 2022 року Марічку Власюк привезли «На щиті» від Березнівського до Бистрича. Траурний кортеж зустрічали жителі міста, мешканці Моквина, Хотина, Прислуча, Колодязьного. Зустрічали, опустившись на коліна в жалобі, віддаючи шану юній героїні. Наступного дня на подвір’ї батьківської оселі відбулася громадянська панахида та відспівування загиблої героїні. Поховали Марічку Власюк 29 травня 2022 року на сільському кладовищі села Бистричі з військовими почестями, у присутності рідних, побратимів, друзів, знайомих, земляків та великої кількості людей із навколишніх населених пунктів. Чин похорону очолив благочинний Березнівського благочинства протоієрей Ігор.
Вічна Світла Пам’ять та Царство Небесне Героїні!
Нагороди та вшанування
6 лютого 2023 року Іван Власюк, брат Марічки, направив Президенту України електронну петицію про присвоєння Марії Власюк звання Герой України. За перший місяць петицію підтримало 22,5 тисячі громадян при необхідних 25 тисяч. Петиція набрала необхідну кількість голосів. 3 лютого 2023 року Марія Власюк нагороджена орденом України «За мужність» ІІ ступеня (посмертно); орденом «За мужність» III ступеня (2022) за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі; відзнакою «За службу державі»; нагрудним знаком «Ветеран війни». Одна з вулиць рідного села названа на честь Марії Власюк.
24 травня 2023 року випускниці Бистрицького ліцею Марії Власюк, яка загинула, захищаючи Україну, встановили меморіальну дошку на фасаді ліцею.
Звідки ж стільки сили, мужності, безстрашшя та віри в неодмінну перемогу в цієї тендітної та ніжної дівчини, адже не дарма вона взяла собі псевдо «Сімба», що означає Лев. Сама земля цього краю надихала його патріотів на боротьбу за свободу й незалежність України. Багато її земляків як сьогодні, так і раніше віддали своє життя в цій боротьбі. Мабуть, саме тому в селі Бистричі народився Бульба – Боровець Тарас Дмитрович (09.03.1908 – 15.05.1981, Нью Йорк), псевдоніми: Тарас Бульба, Чуб, Гонта – діяч українського повстанського руху часів Другої світової війни, засновник УПА «Поліська Січ», з 1976 року генерал-хорунжий УВК.
Слава Україні! Героям Слава!
Література:
Ярмолюк Н. Вічна слава за мужність / Н. Ярмолюк// Надслучанський вісник. Березнівська районна газета. – 2022. – №22/ 2 черв./ – С.2
Революція гідності. Війна. Рівненщина. Власюк Марія (Марічка) Юріївна (11.08.1994-24. 05.2022) https://memory.rv.ua/vlasyuk–mariya/
Чернігівська районна газета «Нива». Власюк Марія Юрійовна[Електронний ресурс] / Чернігівська районна газета «Нива». // Facebook. – Режим доступу : https://www.facebook.com/groups/nivagazeta1934. – Назва з екрана. – Дата публікації : 11.10.2025. – Дата перегляду: 11.10.2025.
