У запорізькому театрі «Свія» – знову прем’єра. На цей раз казка «Тато для Кабанчика».
Театр вміє дивувати – і неймовірними авторами та сценаріями, які вишукує для своїх вистав за небанальними критеріями, сюжетами, від яких не відволікнешся на мить, перевтіленями своїх юних акторів.
От, хто міг уявити що дівчина Поліна із зовнішністю Грети Гарбо так вправно зіграє рожеве поросятко? А режисер Світлана Ємець це уявила та допомогла реалізувати так впевнено, що голос тоненької Поліни йшов ніби із…черевця її симпатичного героя. І рухався Кабанчик вправно і пластично, ніби все життя прожив поруч із юною актрисою, яка і зробила його таким милим та дотепним.
Ось вам сюжет: “Маленький Кабанчик загубився в лісі і має купу проблем – власне, через те, що він ще маленький і нічого не знає. Допомогти малюкові взявся Старий Холостяк Їжак. Розмірений, роками усталений розпорядок дня Старого Їжака розбивається вщент через присутність маленької дитини, до того ж, явно гіперактивної.
Цей несподіваний поворот долі Їжачкові навіть дуже подобається! І от вже Кабанчик зве Їжачка своїм татком, але ж – от біда – як тепер сказати малюкові правду?
Два недолугих Вовки, які з’являються на галявині, нарешті проясняють ситуацію [які ж у них смішні лапки та вушка! – авт.].
Ну і, звичайно ж, все закінчується добре!” – це із сторінки дитячого театру «Свія», окрім оцієї, нової вистави – https://swija.com.ua/index.php/tatko-dlya-kabanchika –
там можна знайти всі репертуарні п’єси невтомного дитячого театру «Свія».
Ще з веселого анонсу. У виставі грають:
десять Голодних Бобрів,
десять Емоційних Білок,
одна Циганська Коза,
два Недолугих Вовки,
один Відморожений Кріт,
неповторний Гіперактивний Кабанчик,
І звичайно ж – Старий Холостяк Їжак.
У виставі учасники і керівники процесу все робили разом, а враховуючи кількість персонажів, акторам довелось міняти костюми. Тож, Віка Яременко – це і Білка, і Бобер, так само, як Ліля Нестеренко, Поталова Мирослава, Даринка Бурка та Аня Різник. Марія Карпенко – Стара Білка та Бобер. Катя Бурка та Поля Чубар – це Білка, Бобер та Вовк! Віка Ємельянова – це і Білка, і Бобер, і Кріт. Аріна Процик – Білка, Бобер та ще й Олень. Таня Бондаренко – [ Білка, Бобер та ще й Циганська Коза.
Макс Кондратов – чуйний та відповідальний тато-Їжак. А от його дитинка, Новікова Поліна, це Білка, Бобер, Кабанчик. “Різдвяна зірка і геній, – пише про дівчину режисер вистави. І додає: Краще щоб ця дитина це знала прямо зараз”.
Так, краще, щоб наші діти знали, що мають талант, і несли його впевнено, а родина та друзі – і глядачі – підтримували цю нелегку ношу.
«Свія» – неймовірний осередок культури, який зігріває, як вогник, всіх, хто буває у на виставах дитячого театру, та ще й розповсюджує свою енергію на численні конкурси та гастрольні поїздки.
І – що найважливіше у наш час. Це відповідальний заклад культури. Тобто окрім натхненної роботи з виховання нового покоління українських акторів колектив театр веде волонтерську роботу, часто замінюючи собою установи, які мали б це робити за своїм статусом та наявністю державного фінансування.
Світлана та Андрій Ємець знають про війну те, що, можливо, хтось боїться та не хоче бачити і чути. Тому, допомога, яку збирає саме «Свія» – це доцільна, надважлива і часто дуже коштовна. Це квадрокоптери. Приціли. Автомобілі для фронту.
Іноді у волонтерів центру мало не зупиняється серце від того, що вони не можуть допомогти бійцям. Та вони… збирають докупи емоції та надають їм потрібний вектор.
І при цьому, неймовірно, але щотижня, на сцені театру «Свія» – білки мотають нитки [трикотажна лінія у виставі – суперзахоплююча, дякуємо її авторці], бобри домовляються за будівництво за великі гроші [щось нагадує], Кріт веде перемовини [гаряче], Кабанчик питає Їжачка: “Можна ти будеш мій тато у лісі, а справжній тато – вдома”. – І Їжак жахається: “А що скаже твоя мама???”.
І всі сміються. І життя продовжується.
І щоб продовжувалось, щоб росли діти, і ставали тим, ким вони хочуть, а не рабами сусідньої озвірілої країни,.. завітайте до театру «Свія». Отримайте порцію енергії. Обійміться із акторами та їхніми вчителями.
Задонатьте на армію.
Це підтримка нашої сили, нашої надії на перемогу.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА