Історію про кицьку, біженку від війни – від будь-якої війни, бо це завжди горе – розповіли дорослі студійці театру «СВіЯ». У цьому театрі не буває неактуальних п’єс. Потрапляючи до творчої зацікавленості живого та рухливого колективу, тексти оживають та набувають сучасності, доповнюються емоціями, які ми переживаємо кожну мить.
Така і ця маленька історія, про наполегливу Кицю [її грає актриса із ником Троянда. Та очі не квіткові, вони віддано котячі, а волохата спідничка – як котячий животик, який гладили теплі руки… Та де ж вони?]. “Це історія, можливо, з іншої війни… Та війни не закінчується. Коти губляться”, – говорить режисер вистави, директор театру Світлана Ємець. …Люди у розпачі від того, що вони не можуть обійняти рідне створіння, і від того, що відчувають відповідальність за свою кицю.
А вона ж відчуває відповідальність за свою сім’ю. Кицька постійно розмірковує, що сталося, та розуміє, що її просто забули, поспіхом тікаючи від обстрілів, – ну, як тато іноді забував дома гаманець. Та на неї ж чекають!.. Бо тільки з нею дома був лад, та завжди було молоко.
А тато говорить, що тільки то молоко може його втішити зранку.
І Кицька, долаючи кордони, домовляючись із Псом, наздоганяє родину. Бо це ж її сім’я! “Виховати людей під себе – це не просто… Краще я пошукаю своїх!”
Для цього взаємного пошуку і газета стала у пригоді…
Наприкінці травня власний цикл вистав про наших улюбленців можна бути побачити на сцені театру «СВіЯ». Чекайте на анонси.
До речі, газету «МИГ» із вітанням театру «СВіЯ» з перемогою на театральному фестивалі FantaziaFest у Хусті, з радістю прийняли у театрі. Її отримали актори, дякують за увагу всі учасники цього яскравого колективу.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
