Прем’єри, музей і живий оркестр: чим запам’ятався сезон у театрі Магара

Запорізький академічний обласний український музично-драматичний театр ім. В. Г. Магара підбив творчі підсумки 97-го сезону — і, схоже, головний висновок цього року простий: театр не просто вижив у війну, він виріс. Директорка-художня керівниця театру Наталія Власова та провідні артисти й керівники творчих напрямків розповіли журналістам про дев’ять нових прем’єр, музейний простір, оновлення паркету і “французів”, розширення укриття і плани на сезон наступний.

Театр — це передусім люди

Наталія Власова розпочала зустріч з того, що театр — це насамперед люди. Сьогодні в колективі театру працює 236 осіб, із них 111 належать до творчого складу.

Сімнадцять чоловіків із театру з початком повномасштабного вторгнення рф пішли захищати країну. Двоє демобілізовані через поранення і за станом здоров’я вже не можуть повернутися до професії, дванадцятеро продовжують службу в Збройних силах України, і на жаль, двоє захисників загинули, а один  зник безвісти.

Пані Власова закликала присутніх схилити голову на знак вдячності, поваги та пам’яті про загиблих захисників і всіх невинних жертв війни. Після хвилини мовчання директорка розповіла, що театр щоранку долучається до загальнонаціональної хвилини мовчання: о 9:00 відчиняються центральні двері, а на ганок виходить артист оркестру й виконує гімн України на трубі чи іншому інструменті.

“Перехожі поступово звикли до цього ритуалу — зупиняються, кладуть руку на серце, а дехто навіть стає на коліно, вшановуючи разом із колективом пам’ять загиблих”, – відзначила пані Наталія.

Дев’ять прем’єр за один сезон

За 97-й театральний сезон репертуар театру поповнився дев’ятьма новими постановками:

• драма «Шлях додому» у постановці заслуженого артиста України Андрія Луценка (Маріуполь);
• притча про фатальне кохання «Зілля» за повістю Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала» — режисер-постановник заслужений діяч мистецтв  України  Віталій Денисенко (Дніпро);
• театралізовані концерти «Казино – VA-BANK» та «Новорічне казино» у постановці головного режисера театру заслуженого діяча мистецтв України Віктора Попова;
• вистава для дітей «Казка засніженого лісу» у постановці Олесі Плохоткіної;
• комедія «О-ля-ля! Або Рандеву під рогами» у постановці заслуженого діяча мистецтв України Олександра Варуна (Дніпро);
• музична комедія «Балканський любовний експрес» у постановці Віктора Попова;
• інтерактивна комедія «Компаньйонки» за п’єсою Наталії Ігнатьєвої у постановці Олесі Плохоткіної;
• театралізоване дійство поетичного театру «Дівоче коло» за сценарієм Наталії Ігнатьєвої у постановці Олесі Плохоткіної.

Окремою подією сезону став спільний мистецький проєкт до 8 березня — виступ народної артистки України Ольги Чубаревої (відомої як Lady Opera) в супроводі оркестру театру.

Театр також відновив формат перформативних читань сучасної драматургії: 4–5 грудня в межах всеукраїнського проєкту «Драматургія змін» відбулася презентація збірки «Драма-Панорама» за участю драматурга Дмитра Тернового (керівник проєкту “Драма-спринт, співзасновник театру «На Жуках», Харків) та Ірини Гарець (менеджерка проєкту “Драма-спринт”, співзасновниця сайту «Укрдрама-Хаб»). Були прочитані п’єси «Привид у гілках» Костянтина Кузіка в режисурі Віктора Попова та «Птах на горищі» Олега Михайлова в режисурі Олесі Плохоткіної.

Нагороди, які приїхали з фестивалів

Театр традиційно бере участь у всеукраїнських та міжобласних театральних фестивалях — і цього сезону отримав відзнаки. На XXXI фестивалі-конкурсі на найвищу театральну нагороду Придніпров’я «Січеславна-2026» колектив здобув одразу дві перемоги: вистава «Зілля» у постановці Віталія Денисенка визнана найкращою музичною виставою, а Віктор Попов і Геннадій Лещенко отримали нагороду за найкраще художнє рішення та відеоконтент вистави «Неможливість».

На міжобласному конкурсі професійних читців імені Лесі Українки Поліна Чувашова стала дипломанткою і лауреаткою першої премії. Журі присудило й дві особливі відзнаки: Софія Якименко отримала нагороду від спілки журналістів, а Еліза Нагайлик — від спілки письменників Придніпров’я.

Продовжуючи роботу зі збереження нематеріальної культурної спадщини, у грудні 2025 року театр разом із громадською організацією «Запорозькі Берегині» провів майстер-клас із виготовлення дідуха — триметрового красеня, який згодом прикрасив виставку «Історія Різдва», організовану спільно із Запорізькою обласною універсальною науковою бібліотекою та Запорізьким обласним історико-краєзнавчим музеєм імені Я.П.Новицького.

Музей, на який чекали

Значною подією сезону стало відкриття музейного простору театру. За словами Наталії Власової, коли вона два роки тому взялася за цю ідею, окремого куточка для збереження історії театру не існувало — хоча цінних матеріалів (афіш, програмок, особистих речей відомих корифеїв) накопичилося чимало.

Компактну експозицію колектив  облаштовував власними силами, перетворивши невеличке приміщення у затишний куточок, де атмосфера пишних прем’єр поєднується з цікавинами повсякденного  закулісся.  Вітражі на вікнах нагадують про визначні вистави “Тарас Бульба” і “Байда, князь Вишневецький”, скрижалі двох альбомів розповідають про корифеїв театру, у “гримерці” та “майстерні художника” можна побачити аксесуари, що належали визначним митцям театру. Також  відвідувачі можуть скористатися інтерактивною дошкою й самостійно ознайомитися з історією театру за всі періоди його існування.

Що вдалося полагодити, попри війну

Попри воєнний час, театру вдалося зробити кілька важливих кроків для покращення матеріально-технічної бази:

• укриття розширили, звільнивши приміщення від зайвого майна, завдяки чому кількість відвідувачів вистав зросла з дозволених раніше 300 (відповідно до кількості місць в укритті) до 535 осіб;
• закрили вікна, вибиті ще у 2023 році внаслідок вибуху поблизу будівлі (тоді постраждало 52 вікна);
• відновили паркетну підлогу на другому поверсі;
• пошили нові драпірування (так звані “французи”) у фойє другого поверху — замість тих, що прослужили понад 20 років;
• фотогалерея на другому поверсі, відкрита в минулому сезоні за сприяння Запорізької облорганізації Національної спілки фотохудожників України та її секретаря правління Валерія Кошеленка, переросла у повноцінну фотовиставку з QR-кодами біля кожного портрета;
• придбали новий звуковий пульт і десять нових прожекторів;
• поповнили колекцію рідкісних народних музичних інструментів.

Наталія Власова висловила окрему подяку обласній владі: за її підтримки придбали новий світловий пульт (попередній працював ще з 1952 року й майстри зрештою сказали, що ремонту він більше не підлягає).

Директорка визнала: технічних питань — з прожекторами, моніторами, кабелями — залишається ще багато, але запевнила, що оновлення продовжуватиметься поступово.

З серпня 2025 року по червень 2026-го театр провів 164 вистави й обслужив майже 40 тисяч глядачів, із них дитячих — 37 (глядачів на них — 6,4 тисячі). Для трудових колективів підприємств міста провели 13 заходів на замовлення та 22 — для дітей.

Серед підприємств-партнерів – ДТЕК, 5-та міська дитяча лікарня, ПАТ «Мотор Січ», обласна клінічна лікарня.

Другий рік поспіль у театрі відбувається церемонія вручення відзнак Ордену Святого Пантелеймона запорізьким медикам.

Продовжено й благодійне культурне обслуговування внутрішньо переміщених осіб, військовослужбовців ЗСУ та громадян пільгових категорій — за цей час театр безкоштовно обслужив майже 3 тисячі глядачів цих категорій.

Шекспір потребує грошей

Головний режисер театру Віктор Попов розповів про творчі плани на найближчий час. 22 серпня, до Дня Незалежності України, відбудеться прем’єра концерту «Молитва за Україну» — колективний мистецький вислів театру щодо сьогоднішніх реалій.

За словами пана Віктора, цього сезону трупа поповнилася досвідченими та молодими акторами, які вже задіяні в нових постановках. У виставі «Балканський любовний експрес» головні ролі виконують молоді акторки Маша Працюк і Еліза Нагайлик. Саме їм режисер планує довірити головні партії й у наступній роботі — шекспірівському «Сні літньої ночі». Робота над постановкою розпочнеться, щойно знайдуть художника-постановника та узгодять бюджет. На якісну постановку “самого Вільяма нашого Шекспіра” потрібно щось близько мільйона гривень.

Серед подальших планів — вистава до Дня театру та дитяча казка «Таємниця Великого Лугу» за мотивами народної казки «Ох», яку театр подав на грантову програму. З понад сотень поданих заявок робота театру вже пройшла технічний відбір, а колектив очікує на остаточне рішення.

«Музика й драма — два крила одного птаха»

Заступник директора з музичних питань, заслужений працівник культури України Сергій Пелюк наголосив, що музично-драматичний театр не випадково має таку назву: музика й драма — це, за його словами, «два крила одного птаха». В останніх постановках — «Казино – VA-BANK», «Новорічне казино», «Зілля», «Балканський любовний експрес» — оркестр і музиканти не просто акомпанують, а стають повноцінними учасниками сценічної дії: прибери оркестр із «Балканського любовного експресу» чи хор і оркестр із «Зілля» — і вистава просто не відбудеться.

Пан Пелюк зізнався, що працювати над вокалом з акторами драми непросто, хоча тут більш важлива  не професійна техніка, а здатність передавати образ.

Розповів він і про нові музичні інструменти, якими поповнився театр: флексатон, дримби, дві трембіти, виготовлені народним майстром із Карпат, та рідкісну колісну ліру роботи львівських майстрів — інструмент, який потребує особливої техніки гри і звучатиме у виставі «Сватання на Гончарівці».

Головні виклики: люди й гроші

Серед відкритих питань, які підняли учасники прес-конференції, — гостра кадрова проблема, насамперед серед артистів балету. За словами репетитора з балету Альони Павелко, двоє чоловіків із балетної трупи наразі захищають Україну, і знайти нових фахівців вкрай важко. Театр офіційно шукає охочих приєднатися до балетної трупи.

Фінансове питання залишається не менш гострим. З обласного бюджету театр отримує кошти лише на захищені видатки — заробітну плату та комунальні послуги; решту, зокрема нові прем’єри й утримання будівлі, колектив заробляє самостійно, головним чином — продажем квитків. За 97-й сезон від продажу квитків отримано близько 2,5 млн грн. Попри війну, ціни на квитки залишаються доступними — від 150 до 370 грн, а на прем’єрних показах підвищення становить лише 50 грн (до 400 грн за найкращі місця).

Водночас вартість постановки однієї прем’єри зросла з 300 тисяч до 550 тисяч гривень через різке подорожчання матеріалів — лише на тканину для «Сватання на Гончарівці» театр витратив понад 200 тисяч гривень. Тож у театрі міркують, залишивши невелику кількість квитків за ціною “вхідного порогу”, трошки підвищити “верхню стелю”  їхньої вартості.

Найпопулярнішими виставами 97-го сезону за продажем квитків стали «Зілля» (перше місце), «Балканський любовний експрес» (друге) та «Кайдашева сім’я» (третє).

Директорка також зауважила, що за час війни аудиторія театру суттєво оновилася: частина довоєнних глядачів виїхала із Запоріжжя, натомість залу заповнили внутрішньо переміщені особи та молодь. Театр і надалі надає безкоштовне культурне обслуговування для ВПО, військовослужбовців та людей з інвалідністю.

Що далі

Новий, 98-й театральний сезон відкриється 25 вересня прем’єрою фольк-мюзиклу «Сватання на Гончарівці» у постановці заслуженого діяча мистецтв України Сергія Павлюка (Київ). Це вже четверта версія класичної комедії в історії запорізького театру. Попередні відбулися 1944-го, 1959 та 2000-го років. Останню здійснив народний артист України Олександр Гапон, і вона 25 років радувала глядачів у містах і містечках на різноманітних майданчиках. В театрі сподіваються, що сучасне прочитання “Сватання…” стане родзинкою репертуару.

У новому сезоні глядачів чекає також прем’єра «Зради за згодою» за п’єсою Володимира Винниченка «Закон» у постановці заслуженого діяча мистецтв України Віталія Денисенка.
Наприкінці прес-конференції на екрані з’явився рядок, який колектив просив передати від свого імені:

Дякуємо Збройним Силам України за можливість жити, працювати і грати вистави!

Після зустрічі журналісти побачили прем’єру вистави Олесі Плохоткіної за п’єсою Наталії Ігнатьєвої «Компаньйонки» — детальніше про неї «МИГ» розповість найближчим часом.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки та з відкритих джерел

PS: Нещодавно вибуховою хвилею в театрі знову вибило частину вікон. Попри це колектив запевняє: творча робота триває, і колектив театру готується до відкриття нового сезону. Бо переконаний: потрібно прийти до театру, як до до храму, де можна очиститись, поплакати і йти далі – жити, працювати, боротися і творити.

* За фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією