Для працівника Запорізької АЕС Валерія Погуляя із позивним Шум війна почалася ще у 2014 році. Саме тоді він зрозумів: якщо не зупинити ворога, наслідки будуть трагічними.
Як зазначили в компанії «Енергоатом», Валерій на той час був першим працівником ЗАЕС, який зміг мобілізуватися в зону проведення АТО/ООС. Захищав Україну від ворога понад рік, встиг чимало зробити для рідного Енергодара. Підкреслює, що саме він з товаришем перефарбували стелу «Енергодар» у кольори України коли чергували на блокпостах.
Після демобілізації продовжив працювати на ЗАЕС, але числився в оперативному резерві ЗСУ, займався волонтерською та громадською діяльністю, а також мав звичайне людське життя з подорожами, концертами, риболовлею та пішими походами.
24 лютого 2022 року перебував у відпустці, тому був удома. Вранці його розбудила поліцейська сирена, після чого з новин дізнався, що день Х настав. Відбулася важка розмова з рідними, о 07:45 – військкомат і далі ранок, який не закінчується вже понад два роки. «Найдовший ранок, який триває, на жаль, і досі, – констатує Шум. – Повномасштабна війна, відступ, довгі місяці та вже й роки боїв, піхотне життя, нескінченне копання окопів та низка чергувань, втримання фронту, контрнаступ, втрати побратимів, контузії, різноманітні навчання, дуже рідкі відпустки й відвідини родини… Безкінечне 24 лютого 2022 року».
Мобілізувавшись у лави місцевої ТрО, енергодарівець разом із побратимами брав участь в обороні Запорізької області. Це ділянки навколо міста Оріхова: Мала Токмачка, Новоандріївка, Новоданилівка. Коли у 2023 році розпочався контрнаступ України, підрозділ захисника дещо перемістився і брав участь у боях біля Новодарівки, Рівнополя і найдовше воював біля села Приютне. «Тут загинуло й було поранено багато бійців з Енергодара, з району, з області, – пригадує захисник. – Особисто я у контрнаступі на нулі провів майже 100 днів. Це дуже багато часу. Хто пам’ятає інтенсивність бойових дій на тому напрямку в той період, розуміє, про що йдеться».
Нині атомник із побратимами перебуває в одній із областей Україні на кордоні з росією. Вже встиг отримати бойову професію, пов’язану, як сам зазначає, з новими викликами та зміною бойових тактик. Втім, єдине стійке і незмінне досі – віра в Перемогу України. Бо лише «вона спільно із союзниками зможе відправити нечисть туди, де їй місце, а потім відновитися, окріпнути та розквітнути по-особливому».
*
Фото: Енергоатом
