Тихо й непомітно, як це ведеться останнім часом у Запоріжжі, промайнула в прокаті повнометражна стрічка Наталки Ворожбит «Погані дороги».
Це режисерський дебют відомої сценаристки [повнометражні «Кіборги», «Дике поле», телесеріал «Спіймати Кайдаша], який здобув міжнародне визнання на Венеціанському кінофестивалі у вересні 2020 року – журі «Тижня критики» присудило Ворожбит приз за найкращу новаторську картину.
В Україні фільм відзначений національною премією кінокритиків «Кіноколо» [номінації «Відкриття року», «Кращий актор» – Юрій Кулініч і «Краща актриса» – Оксана Черкашина] та отримав нагороди на кінофестивалі «Золота дзиґа» в номінаціях «Найкращий сценарій» [Наталка Ворожбит], «Найкраща чоловіча роль» [Юрій Кулініч], «Найкраща чоловіча роль другого плану» [Ігор Колтовський], «Найкраща жіноча роль другого плану» [Оксана Вороніна].
Cподіваємося, читачі звернули увагу на прізвище володаря двох високих нагород – Юрія Кулініча. Адже це наш земляк, актор Запорізького академічного обласного театру юного глядача до 2016 року, який зіграв там багато комедійних ролей. Тим більш цікаво, що пан Юрій, який нині живе і працює у Києві, отримав визнання як різноплановий характерний актор, бо нагороджений за роль… антигероя – навіженого сепаратиста Стаса.
Але все по порядку.
П’єса «Погані дороги», що складається з п’яти окремих новел, віддзеркалює власне бачення Наталки Ворожбит про війну на Донбасі. Якщо фільм «Кіборги», знятий за її сценарієм, називають чоловічим поглядом на неї, то «Погані дороги» критики називають поглядом жіночим. Це особиста рефлексія авторки на десятки інтерв’ю та людських розповідей, які вона зібрала в регіоні військового конфлікту у 2014 році, коли працювала волонтеркою у Миколаївці Донецької області.
Вперше «Погані дороги» були поставлені у лондонському театрі Royal Court наприкінці 2017 року. Тоді ж був написаний і кіносценарій.
Герої п’єси «Погані дороги» – звичайні люди та українські військові, що живуть по обидві лінії розмежування, на яких війна наклала свій драматичний відбиток.
“Завдання було зобразити людей не чорно-білими, не ділити їх на своїх та чужих, а показати драму людей, що в силу різних обставин опинилися по різні боки конфлікту. У кожного з них своя правда, у кожного є мотивація воювати проти іншої сторони, робити бридкі вчинки”, – так окреслила проблематику п’єси та фільму Наталія Ворожбит в одному з інтерв’ю.
Найважчою психологічно у творі є новела «Підвал». Озвірілий бойовик сепаратист Стас затягує в підвал українську журналістку Юлю, б’є її, усіляко знущається й намагається зґвалтувати. Юля задля порятунку вдає, що закохалася в нього, і її зізнання збивають бойовика з пантелику. Його покаянні слова моторошні й розпачливі.
Ось цю роль, від якої відмовилися багато українських акторів [надто вона страшна], і зіграв Юрій Кулініч.
Актор прийшов на кастинг, який проводила особисто Наталка Ворожбит, і спочатку не співпав із її власним уявленням про цей персонаж.
В одному з інтерв’ю режисерка розповідала: “Цей покидьок Стас зовнішньо здавався мені зовсім іншим. Просто протилежним… І тут зайшов Юра Кулініч, невисокий чоловік з дещо східними рисами обличчя…
Я довго мучилася, до останнього дня не могла затвердити актора, але потім жодного разу не пожалкувала. Це особисте відкриття. І не тільки для мене. Зі всіх персонажів «Поганих доріг» він, мабуть, найбільш виразний, яскравий…
Це єдиний актор, який говорив так, що дійсно ставало страшно. Хоча він не кричав, розмовляв тихим голосом, не розмахував руками. Але якось моторошно ставало – ти йому вірив… Хоча сам Юрій зовсім інший, дуже приємний”.
Після прем’єрних показів у Києві глядачі ділилися у стрічці враженнями.
- “На зустрічі з творчою групою ледве втримався, щоб не підійти і не дати по пиці”…
- “На сцені побиття кілька людей вийшли з залу”…
- “Було відчуття такої безпорадності – що нічим не можеш допомогти героїні. Актор дуже крутий. Його героя і зневажаєш, і ненавидиш, і вбити хочеш, і співчуваєш йому… Все відразу… Офігенна робота”.
Аби зіграти такого покидька, треба, крім неабиякого таланту, мати багатий внутрішній світ, схильність до аналізу та емоційну чутливість. Коли в Юрія спитали, чому він погодився на роль, що стала лідером за кількістю акторських відмов, актор відповів, що перш за все його захопив класний сценарій Наталки Ворожбит.
Інші актори виявилися неготовими оцінити його потенціал, тим вагомішою стала ця можливість для Юрія Кулініча. Йому стало цікаво отримати досвід занурення в темну сторону людства: “Мій персонаж – це зламана та понівечена пропагандою і війною людина, яка живе на дні і по своїх законах”.
Роль сепаратиста Стаса у виконанні Юрія Кулініча кінокритики називають однією із найсильніших чоловічих ролей в українському кіно. Побажаємо ж нашому земляку подальших успіхів!
Підготувала Ганна Чуприна, фото з соцмереж
ДОВІДКОВО
Юрій Кулініч народився у Запоріжжі у 1978 році.
Актор театру та кіно, режисер, поет, музикант, виконавець власних пісень.
Закінчив Мелітопольське училище культури.
Працював монтажером, потім актором у Запорізькому обласному театрі ляльок.
Близько десяти років був яскравим виконавцем ролей у виставах Запорізького академічного обласного театру юного глядача.
У 2016 році на сцені Нового театру поставив виставу «Дура, это любовь!»
Того ж року переїхав до Києва.
Працює у Малому театрі, який називають “Місцем почуттєвого розвитку шукаючих людей”, де зайнятий у шести виставах.
Багато знімається у телесеріалах та повнометражних фільмах.
Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого за спеціальністю «Режисура драми».