У нашому дворі тепер мешкає декілька родин із Запорізької області. Сумують за своїми домівками у Токмаці, Гуляйполі, Василівці. Декому вже нема й куди повертатися. Винаймають житло. Бояться зазирати у непевне майбутнє.
Мій новий товариш, назвемо його Нестор, – щодня виходить у двір та повільно йде до своєї роботи. Він плете сітки. Вже третю готує на передову. Це заради нього я перебрала у пошуках зеленкуватих тканин свої шафи та шафки. Це заради нього дівчата у гуманітарному центрі “Завжди разом” радо несуть мені старі речі та шматинки тканини.
Вдень мій товариш відпочиває, то я підкладаю йому знайдене.
Або гостинець який.
Інеса АТАМАНЧУК, фото автора
