Представляючи в соцмережах свою нову роботу, юний талановитий художник із переселенців Максим Бровченко, якого і в Запоріжжі, і в його рідному Бердянську, і далеко за межами Запорізького краю знають як Космо Макса, використав лише чотири слова:
«Переміжне поле. Полотно, акрил».
Власне кажучи, додати тут нічого: треба просто вдивитись у картину, щоб відчути себе на цьому полі – на Переможному полі нашої України.
Постаравшись передати нам свій настрій і своє заповітне бажання, свою мрію, Космо Макс знайшов фантастичні кольори. Я б їх назвав українськими. Від них – передам свої відчуття, серце наповнюється радістю, а душа ніби злітає над полем мрії юного живописця, якого, нагадаю вкотре, називають юним Пікассо із Запоріжжя.
Сам Пікассо, до речі, теж дуже часто використовував кольори нашого прапора. Він знав, якою внутрішньою силою вони володіють, якою силою впливу.
А ще, вдивляючись у картину Космо Макса, я подумав, що доповнити його могла б музика великого Яна Френкеля. Одна з його композицій так і називається: «Поле» (музика, одразу уточню, була написана набагато раніше за слова відомої пісні).
«Поле» Яна Френкеля, як я зазвичай говорю, знаходиться зовсім недалеко від Запоріжжя – на малій батьківщині композитора, біля міста Пологи, що на півдорозі від Запоріжжя до Бердянська. Все передала «польова» музика Яна Френкеля: і сонячний полудень, що розлився над безмежним полем, і радість від зустрічі з батьківщиною, і навіть уривок пісні чумаків, яку запам’ятали птахи.
Не можу сказати, чи чув музику свого визначного земляка Космо Макс, але що він точно відтворив її на полотні – факт. І трохи змінив назву. І вийшло
«Переможне поле».
