У понеділок, 29 січня, у центральній міській бібліотеці нашого міста не вперше трапився синтез мистецтв. Презентуючи у Запоріжжі антологію п’єс «Драма Панорама 2023», створених минулого року та відзначених на різноманітних конкурсах, організатори – Шоукейс української драматургії, запорізький Дім актора, Бібліотеки Запоріжжя – створили захід, поліфонічний та глибоко емоційний водночас.
Антологія – це ТОП-10 п’єс, що пройшли конкурентний відбір і фахову експертизу п’яти драматургічних конкурсів – «Драма.UA», «Тиждень актуальної п’єси», «Липневий мед», Aurora [Польща] та Reboot Festival [Велика Британія]. П’єси або перемогли в конкурсах або були обрані до шорт-листів.
Автор ідеї, упорядник збірки, драматург і співзасновник харківського Театру на Жуках Дмитро Терновий долучився до заходу онлайн, та сказав зокрема, що антологія видана насамперед як збірка, зручна для читача [видавець Олександр Савчук відомий своїм вибагливим ставленням до якості своєї книжкової продукції]. Частина накладу у 400 примірників частково вже передана до зацікавленого споживача – безкоштовно її отримують театри. Купуючи антологію на презентаціях, що вже відбулися у Києві та у Дніпрі та заплановані в інших містах, поціновувачі долучаються своїм внеском до видання «Драми Панорами 2024».
Драматургиня Анна Галас, авторка п’єси «Хроніки евакуйованого тіла та загубленої душі», була на події й співбесідницею, і – глядачкою свого твору.
Художнє втілення, створене малесенькою трупою Театра драматургів, було лаконічне за кольором, мінімалістичним у жестах та рухах. Та емоції, які викликали у глядачів Максим Бурлака та Марина Бут [режисура Олени Аль Юсеф], впродовж недовгої, як здалося, дії, відізвались у кожному концентрованим пережитим досвідом роз’єднання: душі, яка рветься повернутися додому, тіла, яке не може знайти собі місця у чужому світі…
“Ті драматургічні тексти, які написані у перші місяці війни, цінні не сюжетною лінією чи драматургією, а власне фіксацією того, що люди відчували і записували, що відчували. Тому що написати про це через рік-два-три-п’ять вже неможливо. Вже будеш по-іншому це писати…” – ділилась своїми міркуваннями із нами Анна Галас.
Відлуння цих емоцій відразу підхопила модераторка заходу керівниця Дому актора Ольга Донік, зізнавшись, як важко згадати свої відчуття на початку повномасштабного вторгнення.
Бо душа …не хоче повертатися до болісних моментів, бо …тіло прагне звільнитися від болю. Бо ми вже інші. Сильніші чи жорсткіші. Сумніші. Цинічніші.А записів – як це було з нами тоді, нема.
“Світ під час війни стає чорно-білим. Ти або живий, або мертвий”.
“Ненависть вигнала із душі все, що там жило раніше. Так, як орки вигнали людей з рідних місць…” – цитати, якими починаєш думати, не розуміючи, де ти, де текст п’єси.
Та вистава, яка вивільнила у нас ці спогади, не завдала болю. Вона ніби константувала факт пережитого, що нас не зруйнувало.
І подякувавши одне одному за те, що ми всі є, притиснувши до грудей «Драму Панораму 2023», ми пішли жити далі, дякуючи тим, хто зберіг для нас пережиті емоції та думки.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА