12 вересня виповнилось би 85 років Віктору Чабаненку (1937-2014), доктору філологічних наук, професору ЗНУ, заслуженому діячу науки і техніки України, члену Національної спілки письменників України. У його доробку понад 500 опублікуваних наукових праць із мовознавства, фольклористики, літературознавства, три упорядкованих і виданих збірок фольклору, три поетичні збірки.
В. Чабаненко – автор кількох сотень статей до енциклопедії «Українське козацтво», художньо осмислює козаччину і в своїх поезіях та двох думах про Северина Наливайка та про Івана Гонту. У вірші “Сповідь” ліричний герой гордо стверджує, що у нього “у жилах козацька – не рабська кров” тече. Чільне місце в його поезії займає і Хортиця як колиска козацтва і уособлення козацької слави.
Серед визначних робіт ученого збірки легенд і переказів Нижньої Наддніпрянщини, куди включено і твори, у яких народ шедро оспівав Хортицю. «Ось де слава наша почалася!» – так назвав науковець легенду, що відкриває збірник «Січова скарбниця». В ній розповідається про те, як Тарас Шевченко за допомогою лоцманів долав грізні Дніпрові пороги, щоб зійти на берег священного острова. Експресивно, стилістично увиразнено майстер слова, зазираючи у глибини народної пам’яті, передає емоційний стан Кобзаря під час його подорожі запорозьким краєм і в переказі «Шевченко і Хортиця». Працюючи у царині української фольклористики, В. Чабаненко продовжує традиції своїх попередників – Я. Новицького, Д. Яворницького.
Результатом багаторічних роздумів, власних спостережень та спогадів земляків, пошуків, досліджень архівних та картографічних джерел, збору легенд та переказів стала наукова розвідка В. Чабаненка „Великий Луг Запорозький”. Це словник енциклопедичного типу, в якому подано історичні, географічні, археологічні, лінгвістичні, фольклорні та інші відомості про 2075 топооб’єктів, більшість яких затоплено Каховським морем. Його своєрідним продовженням стала не менш оригінальна книга „Українська Атлантида”. Це – реквієм, в якому розкривається одна із трагічних сторінок нової української історії, ода пам’яті віковічній природі Великого Лугу, унікальній екологічній системі, яка складалася протягом багатьох тисячоліть і пішла „мутнохвиллям” на дно Каховського моря, а також січовому великолузькому товариству ХVІ–ХVІІІ століття, для якого „Січ – мати, а Великий Луг – батько”, яке показувало Середньовічній Європі не лише високий військовий вишкіл і глибокий патріотизм, а й вміння господарювати, оберігати й примножувати природні багатства. У правдивій історії Великого Лугу і Запорожжя знаходимо роздуми про те, як одвічні землі Вольностей Запорозьких „обустраівала” окупаційна влада, при якій навіть спогади про козаччину вважалися „українським буржуазним націоналізмом” і каралися Сибіром. Сьогодення показало далекоглядність думок Віктора Чабаненка, який сам говорив, що його національну свідомість ще в студентські роки “збудили й формували вороги мого народу”
Національний заповідник «Хортиця»
