Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визнала спалах Еболи в Демократичній Республіці Конго та Уганді міжнародною надзвичайною ситуацією.
Про це йдеться в офіційному рішенні ВООЗ.
В організації пояснили, що рішення ухвалили через швидке поширення інфекції, виявлення підтверджених випадків одразу в кількох регіонах та ризик подальшого міжнародного розповсюдження вірусу.
ВООЗ звертає увагу, що проти штаму Бундібугіо наразі немає затверджених вакцин або специфічного лікування
Станом на 16 травня 2026 року в провінції Ітурі в Демократичній Республіці Конго зафіксували вісім лабораторно підтверджених випадків зараження, 246 під підозрою та 80 підозрілих випадків смерті. Крім того, два підтверджені випадки (один із яких завершився трагічно) виявили у столиці Уганди Кампалі (обидві особи відвідували Конго).
В організації наголосили, що масштаби спалаху можуть бути значно більшими, ніж відомо зараз.
Особливе занепокоєння викликає те, що в регіоні фіксують випадки смертей із симптомами геморагічної гарячки, а також зараження серед медичних працівників. Це може свідчити про передання вірусу всередині лікарень та проблеми з контролем інфекції.
Додатковими факторами ризику у ВООЗ назвали гуманітарну кризу, нестабільну безпекову ситуацію на сході Конго, високу мобільність населення та велику кількість неформальних медичних закладів.
Що відомо про вірус Ебола
Хвороба, спричинена вірусом Ебола, є гострим інфекційним захворюванням із важким геморагічним синдромом, яке часто має летальні наслідки. Сам вірус отримав назву на честь річки Ебола у Заїрі, де його вперше виявили.
Ебола – це загальна назва для п’яти видів вірусів роду Ebolavirus із родини Filoviridae. Найнебезпечнішими для людини вважаються штами Заїр, Судан, Таї Форест і Бундібугіо.
Саме вони найчастіше спричиняють масштабні спалахи захворювання. Зокрема, штам Заїр став причиною однієї з найтяжчих епідемій 2014–2015 років у Західній Африці.
Вірус передається людям від диких тварин, серед яких мавпи, кажани та антилопи. Після цього інфекція поширюється від людини до людини через кров, виділення та інші рідини організму.
Зараження відбувається через пошкоджену шкіру або слизові оболонки, а також під час контакту із забрудненими речами – одягом, постіллю чи медичними матеріалами.
Найвищий ризик інфікування мають медичні працівники, родичі хворих та люди, які контактують із тілами померлих під час похоронних ритуалів.
