У день Соборності України 120-річний ювілей святкували у Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці. Гостей на подію зібралось багато. Підготовлені вісім тематичних стендів, кожен з яких надає документальний супровід відображеним подіям. Фотографії, документи, публікації, книжки…
Друкарська машинка та годинник – раритетні речі, які довго служили бібліотеці, свідки численних подій та розмов. Вітальну промову, щиру та емоційну, підготувала Тетяна Палівода, завідувачка відділом краєзнавства ЗОУНБ.
На фото – діти з Бердянського хабу з ключем,
яким Анатолій Іванович Бальцер
«відкривав» нове приміщення бібліотеки
Дата заснування головного бібліотечного закладу нашого міста – 22 січня 1904 року.
Тетяна Миколаївна показала та дала потримати в руках чи не найдавніший експонат виставки – Статут Олександрівської міської громадської бібліотеки. До започаткування бібліотечної справи у нашому місті причетні такі непересічні люди, як історик, краєзнавець та етнограф Яків Павлович Новицький та гласний Олександрівської думи, голова правління новоствореної бібліотеки Олександр Львович Майдачевський [його внесок був би маловідомим у Запоріжжі, якби не невеличке дослідження, на яке мене надихнула автобіографічна книга Юрія Макарова R2U. Та про це – нижче, – авт.]
І тоді, і нині бібліотека – це особистості. Це люди, які її створили та підтримували усі ці непрості роки. Мій пошук вглиб історії головної запорізької бібліотеки розпочався із розмови з Інною Степаненко, директоркою закладу і більш ніж 30-річним досвідом, із 1982 року. Зустріч трапилась незадовго до попереднього, 110-річного ювілею, восени 2013 року.
Інна Павлівна на той час вже була автором чотирьох випусків збірника «Бібліотека, роки, люди, долі», в яких зібрані архівні та біографічні матеріали спогади – літопис справи, якій вона була віддана все життя.
Наведу фрагменти розмови, яка надрукованої у журналі Art of LIFE – рада бачити його в експозиції до ювілею.
Бібліотека, “…открывалась как общественная библиотека и располагалась в здании городской думы, затем в 1910 году ей было выделено отдельное помещение. Кстати, в первый состав наблюдательного совета Александровской общественной городской библиотеки входил Яков Павлович Новицкий.
созданная вначале ХХ века по настоянию передовой александровской общественности, …по всей видимости, не имела рукописных томов, инкунабул. Но зато была коллекция Бориса Яковлевича Штерна, гласного думы, владельца городской типографии, который еще в 1902 году передал для будущей Александровской общественной библиотеки 500 экземпляров книг. К сожалению, следов ее не осталось, т.к. ее преемница – областная библиотека, была полностью уничтожена оккупантами. Второе рождение учреждение получило в 1943 году.
В 1943 году, всего спустя несколько дней после освобождения города, уже была назначена исполняющая обязанности директора библиотеки (Г.В. Паничева), которая вместе с оставшимися в городе членами коллектива Горьковки начала восстанавливать книжный фонд. Книги собирали в разрушенных зданиях, часть книг подарили жители Запорожья. К январю 1944 года в библиотеке было уже четыре тысячи книг.
На Украине во время войны пострадало около 16-ти тысяч библиотек, больших, и маленьких. Для их восстановления в стране была создана специальная структура – Государственный литературный фонд. Книгами делились библиотеки России, среднеазиатских республик. Например, много книг в т.ч. и художественной литературы нам тогда было передано библиотекой Томского университета.
В 1951-м библиотека получила новое помещение на пересечении улиц Спортивной и Богдана Хмельницкого. Сейчас там размещается областная библиотека для детей «Юный читатель».
…Покинув на 25 лет (1952-1977) пределы Старого Александровска, Горьковка в 1977 году вернулась на свое историческое место.
…Строительство нынешнего здания, по тем временем ультрасовременного, заслуга многих известных в нашем крае людей, в том числе и Михаила Михайловича Всеволожского, первого секретаря Запорожского областного комитета КПУ. Именно он определил место, где должна находиться главная библиотека области. Он сказал так: если мы уж взялись строить здание библиотеки, то она должна быть доступна запорожцам, чтобы с любой точки города сюда можно легко добраться. Так и получилось.
Много помогал библиотеке Николай Петрович Киценко, зампредседателя Запорожского облисполкома по вопросам культуры. 70-е годы во многом благодаря ему и стали периодом расцвета культуры в нашей области.
Все перипетии с проектированием здания, строительством, переездом легли на плечи Анатолия Ивановича Бальцера, директора библиотеки с 1961-го по 1982-й годы.
Сегодня наш книжный фонд составляет более полутора миллиона единиц, а библиотека по всем параметрам деятельности входит в первую пятерку аналогичных учреждений Украины.
Особое место в деятельности нашей библиотеки занимает издательская работа. Среди журналистов, краеведов, научных работников хорошо известен наш ежегодник «Календарь знаменательных и памятных дат Запорожья» (выходит в свет более 40 лет), библиографические пособия «Писатели Запорожского края», «Герои Украины – наши земляки», «Дослідники рідного краю» и др.”
До речі, краєзнавчі матеріали, викладені на сайті ЗОУНБ, вміщують величезний об’єм інформації, і є найзатребуванішими серед онлайн-читачів. Це ї розповіді про непересічні особистості краю https://zounb.zp.ua/resourse/zaporizkyy-kray/ludy.
І календар «Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя», 55-й випуск якого скоро буде представлений читачам. А оцифровані видання 2004-2023 років доступні за посиланням
https://zounb.zp.ua/resourse/zaporizkyy-kray/znamenni-dati/znamenni-ta-pamyatni-dati
Тепер щодо дат та особистостей. Фотографія генеалогічного вже змісту на 104-й сторінці книги R2U Юрія Макарова, на якій – прадід Іван Львович Майдачеський та та рідний брат прадіда Олександр Львович. Бо це – саме той Олександр Львович, про якого варто згадати з приводу ювілею нашої бібліотеки.
Шоб додати згадці матеріальності, Юрія Макарова, який приїхав до Запоріжжя на один із мистецьких ArtForumів на запрошення Тетяни Орлової, ми з істориком Валерієм Стойчевим запросили на екскурсію по Старому Олександрівську. Репортаж, надрукований в одному із запорізьких журналів, також став експонатом виставки до ювілею бібліотеки. Ми відвідали передмістя Олесандрівська, де колись стояли будинки родини Майдачевських. Жоден – ані Олександра Львовича, ані Івана Львовича – не зберігся. Тож, знайдена дахівка дореволюційних часів стала Юрію Макарову сувеніром.
В Олександрівську народився дід Павло Іванович Майдачевський, який пережив і поранення на Першій світовій війні, й еміграцію, і повернення до радянської країни. Став священником, під кінець життя був старостою кафедрального Свято-Володимирського собору у Києві. Його донька, мати Юрія Макарова, народжена 1931 року у Парижі [під час еміграції] – українська камерна співачка, ліричне сопрано – була вдячна за знайдені архівні документи та метричні записи щодо її рідних, народжених в Олександрівську. Та – дякую запорізьким книжковим Толокам – маю ще ось таке фото щодо родини Майдачевських, з дніпропетровського видання про дворян Єкатеринославської губернії.
Це власне відомості про Олександра Львовича та Льва Івановича Олександровича, рідного брата рідного діда Юрія Макарова.
Документи щодо заснування бібліотеки зберігаються у Запорізькому обласному державному архіві. Наведу ще декілька фрагментів:
А ось фото бібліотечної спільноти, яка віддано працює у закладі нині. Та діти, які завітали на ювілей, і – впевнені, будуть тримати книгу в руках усе життя.
Інеса АТАМАНЧУК, фото автора, Миколи БАРИШЕВА та зі сторінки ЗОУНБ у соцмережі Facebook
