Руйнування окупантами Каховської ГЕС призвело до поступового осушення всієї Хортицької заплави. На місці колишніх озер біля Хортиці нині росте новий вербово-тополевий ліс.
Під час осінньої експедиції науковці дослідили дерева, рослинність і те, як змінюється ця територія після зникнення водосховища.
Цього року було проведено три експедиції на дні колишнього Каховського водосховища. Польові роботи тривали протягом весни, літа та осені.
Весняний і літній виїзди проходили у Херсонській області, де на сьогодні сильно погіршилася безпекова ситуація.
Тому осінні дослідження провели у Запоріжжі – на території Національного заповідника «Хортиця».
До складу експедиції увійшли науковці Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України, а також представники заповідника «Асканія-Нова», Національного природного парку «Холодний Яр», Української природоохоронної групи та Національного заповідника «Хортиця». До досліджень долучилася й науковиця з Німеччини.
Разом із фахівцями в експедиції взяли участь представники мас-медіа та блогер-документаліст Антон Птушкін.
Верби та тополі швидко освоюють територію
На Хортиці дослідники працювали у вербово-тополевому лісі, який з’явився у південній частині острова на місці озер, що до підриву Каховської греблі були пов’язані з водосховищем.
Під час експедиції фахівці вимірювали дерева, оцінювали їхній стан, спостерігали за ростом, загалом за станом рослинності та змінами нової екосистеми.
Зокрема, виявилося, що деякі верби за рік виросли майже на два метри; на окремих ділянках найвища верба вже сягнула дев’яти метрів.
За словами в.о. завідуючого сектору охорони природи Національного заповідника «Хортиця» Михайла Муленка, хоча зазвичай територію колишнього водосховища пов’язують передусім із вербами, на сухіших прибережних ділянках тополі вже місцями їх випереджають.
– У верб був швидкий старт, але тополя зараз місцями переважає за біомасою і лише трохи відстає за висотою, – зазначає Михайло Муленко. 
А от дуби поки ростуть значно повільніше. Науковці вже бачили молоді сходи, але частина з них не пережила спекотне літо.
Дослідники також відібрали зразки рослин і ґрунту та провели вимірювання, які допоможуть зрозуміти, як молодий ліс розвивається протягом року та пристосовується до спеки, посухи й інших змін довкілля
Що нового знайшли на дні колишнього водосховища
Під час експедиції науковці не тільки дослідили, як за рік змінилися дерева хортицького лісу, а й знайшли кілька нових і цікавих видів рослин.
Зокрема ценхрус довгоголковий – бурян, який засмічує посіви культурних рослин, луки та пасовища: 
Воловик Гмеліна – в Україні цей вид зростає на відкритих і борових пісках, піщаних кучугурах, у лісостепу та степу, на Поліссі: 
та виноград звичайний.
Серед тварин їм зустрілася найбільша змія Європи – полоз жовточеревий (довжина якого може досягати двох із половиною метрів):
Цей вид занесений до Червоної книги України.
Дослідження проводили попри небезпеку
Місце осінньої експедиції визначили в останній момент. Навесні та влітку науковці працювали на територіях Херсонської області, однак через зростання безпекових ризиків повернутися туди у вересні не змогли.
Учасниця експедиції фізіолог Катерина Пучкова розповіла, що цьогорічні дослідження проходили в непростих умовах:
– Умови були специфічними: життя в бомбосховищі на Херсонщині, постійний гул дронів у лісі, нічні вибухи біля Хортиці. Підйоми до сходу сонця, повернення по темноті під гавкіт собак і важкі рюкзаки з приладами та зібраними зразками.
І все це, щоб впіймати добову динаміку показників на різних ділянках та зібрати повну картину стану дерев. 
Науковці працювали від світанку до темряви, перевозячи з собою прилади та зібрані зразки.
– Але ми відпрацювали всі три сезони: весну, літо та осінь, – каже Катерина Пучкова.
За її словами, зібрані дані мають допомогти зрозуміти, як молодий вербовий ліс змінюється протягом року та як він впливає на формування ґрунту і місцевий мікроклімат.
Попереду – обробка зібраних матеріалів і даних, багато обчислень та роботи зі супутниковими даними.
Але основний польовий етап завершено, і це дуже тішить та надихає.
Науковці планують і надалі спостерігати за територіями, які поступово перетворюються на нові природні екосистеми на місці колишнього Каховського водосховища.
Як змінилася Хортиця після знищення Каховської ГЕС
Внаслідок руйнування окупантами Каховської ГЕС оголилося приблизно 180 гектарів узбережжя Національного заповідника «Хортиця».
– Після підриву дамби Каховської ГЕС 6 червня 2023 року водосховище стрімко обміліло. За десять днів рівень води впав приблизно на 5 метрів.
Це призвело до поступового осушення всієї Хортицької заплави. Натепер зі ста гектарів водного плеса у нас залишилося лише близько десяти гектарів – це так звані залишкові водойми, які фактично є калюжами, із залишками водних біоресурсів, – зазначав Михайло Муленко на брифінгу щодо змін в екосистемі Національного заповідника «Хортиця».
Поряд із цим науковці спостерігають за трансформацією даних територій. Виявився несподіваний факт: контури нинішніх водних об’єктів повністю збігаються зі схемою розташування водойм до затоплення водосховища, тобто зі станом кінця 1940-х років. Озера повертаються до природної конфігурації.
Як розповідав Михайло Муленко на Літній школі 2026 «Шкода довкіллю: механізми покарання» у липні цього року, стрімке осушення спричинило масову загибель водної рослинності (зокрема, рдесників), двостулкових молюсків та інших безхребетних, пригнічення лататтєвих та інших водних та коловодних рослин, які деякий час залишалися на поверхні ґрунту без води.
Точний обсяг втрат установити не вдалося: обстеження понад 100 га заплави вело двоє співробітників заповідника, а зарості верби, що швидко розрослися на осушених ділянках, уже за місяць унеможливили пошук решток загиблих організмів.
Загалом було досліджено приблизно 30 відсотків території заплави.
Оголення берегової смуги острова також спричинило утворення нових піщаних дюн, яких немає на старих картах, – вони виникли через перенесення піску течією, зміненою роботою Дніпровської ГЕС.
Осушення також відкрило доступ хижаків і людей до колонії водоплавних птахів (переважно бакланів), які раніше гніздилися ізольовано на скелях під ГЕС.
Потурбовані баклани почали швидко розселятися вниз за течією новими косами й відкритими берегами, що впливає на місцеві екосистеми поза межами острова.
Серед позитивних наслідків зміни гідрологічного режиму Муленко називає активне заростання осушених ділянок: верба вперше зацвіла торік і цього року вже дала повноцінне насіння.
Чорна тополя, що відставала в розвитку від верби, також активно цвіте й плодоносить.
Біла тополя колонізує ділянки після водопілля щільністю до 70 екземплярів на квадратний метр.
Урочище Розстьобіне на о. Хортиця, 2 жовтня 2026 року. Фото – В. Кємєнов
Миттєвості досліджень на Хортиці
