- Яке місце має наразі Україна у міжнародному просторі?
- Чи зміниться ставлення до нашої країни з боку США після обрання президентом Джозефа Байдена?
- Яким чином протистояти викликам в інформаційній війні?
Свої погляди на окремі питання озвучили відомі українські експерти та лідери думок під час медіа-марафону, що відбувся днями на громадянській платформі «Запорізький Медіа Центр».
Санкції як «чарівний пендель» до продовження реформ
Економіст Сергій Фурса
зазначив, що, на жаль, жодна українська влада [маються на увазі каденції президентів України та Верховної Ради України – ред.] не здійснила жодної реформи самостійно, без підштовхувань з боку європейських чи світових партнерів. Сполучені Штати Америки в останні роки не надто цікавилися Україною. Наразі їхня політика стане більш скоординованою. У Білому домі будуть з’являтися люди, що спонукатимуть нашу владу до продовження реформ – у першу чергу, судової та антикорупційної.
На початку січня Управління контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США запровадили санкції проти семи українських посадовців, які є частиною пов’язаної з Росією мережі закордонного впливу. Серед них – нардеп Олександр Дубінський, екс-нардеп Олексадр Онищенко, колишній прокурор Костянтин Кулик, помічники нардепа Андрія Деркача Антон Симоненко та Дмитро Ковальчук, колишній працівник посольства США в Україні Андрій Теліженко та політолог Петро Журавель. Сергій Фурса бачить у цьому перший «чарівний пендель» на шляху навернення української влади до продовження реформ.
Як покласти край борсанню у павутині радянської пропаганди
Очільник Інституту світової політики Євген Магда
вважає, що санкції, у тому числі проти двох нардепів – своєрідна «чорна мітка» для Верховної Ради, свідоцтво того, що американці бачать серед українських народних обранців агентів російського впливу. Проте не варто думати, – підкреслює пан Магда, – що ось до України приїде Байден й покарає наших колаборантів. Ми маємо не молитися на Байдена, а через тактику невеликих кроків довести, що Україна є активним гравцем на світовій арені і справжнім союзником Сполучених Штатів.
Треба озвучувати власні інтереси та забезпечувати їм підтримку всередині країни. Інакше ми будемо лише ситуативними партнерами.
На жаль, влада поки що не розуміє, які цінності треба артикулювати.
Наприклад, немає жодних сумнівів: те, що Україна вистояла проти російської агресії у 2014-2015 роках, – це наш спільний успіх. Але останнім часом немає риторики, що Україні потрібна перемога. Натомість посадовці шукають мир в очах Путіна.
Спадкоємицею Революції Гідності має стати еволюція відповідальності громадян і рух вперед до цінностей успішної держави. Та про це важко говорити, коли розмивається авторитет Збройних сил і спецслужб, а питання соціальної справедливості вирішуються під килимом.
Немає наративу щодо власних героїв, історії та культури – і ми борсаємося у павутинні ще радянської пропаганди й тупцюємо на місці. Як за таких умов протистояти Росії в інформаційній війні?
На думку пана Магди, формулювання державних інтересів має бути не енциклопедичним, а зрозумілим та ілюстративним. З іншого боку, віднайдення унікального електорального героя обертається політичним розчаруванням…
Час казати правду, а не вести ігри під килимом
Америка оговталася першою. Як вважає політик, екс-мінстр інфраструктури Володимир Омелян, для новообраного президента США Джозефа Байдена головним завданням є наведення ладу всередині своєї країни, відновлення співпраці з Євросоюзом, посилення ролі НАТО та конкуренція з Китаєм, який за час президентства Дональда Трампа збудував потужну економічну зону в Азії і навіть став загрозою для північно-атлантичного альянсу.
Україна має стати країною успіху, і ніхто це не зробить за нас. Для цього, – вважає пан Омелян, – перш за все треба навчитися казати правду. Якщо ж влада вдень буде погоджуватися на пропозиції міжнародних партнерів, а вночі продовжуватиме будувати «схеми», то це загрожує країні ізоляцією, що небезпечно як для українського бізнесу, так і для простих громадян. Нашому керівництву час зрозуміти, що час симулякрів пройшов.
Шоумен як тип політика себе вичерпав. Але…
Видатний український письменник Юрій Андрухович має відчуття, що шоумен як тип політика себе вже вичерпав. У якості державних діячів лицедії втомлюють дуже швидко. Але за часів їхнього перебування у владі можливі неприємності. Зокрема, США при Трампі втратили багато позицій, де вони домінували. Проте сподіватися, що по їх відході все водночас зміниться на краще, мабуть, не варто.
За спостереженнями Юрія Андруховича, багато наших співгромадян вважає, що 2021 рік у глобальному вимірі мав би відбуватися під знаком Байдена. Вони очікують, що в Америці/світі/Україні стане краще. У локальному вимірі ці люди хочуть бачити, що путінська система захиталася дуже сильно. Але намріяний Байден та сподівання, що ланцюгова реакція протестів у Росії призведе до того, що тамтешній владі не вистачить сил на підтримку сепаратистських утворень, дещо далекі від дійсності. Натомість письменника непокоїть, що у Верховній Раді мають місце спроби «деміфологізувати» сутність Революції Гідності й представити її як заколот авантюристів.
Втім, Юрій Андрухович не вважає себе експертом «на всі руки». Як не вірить і у впливовість письменницького слова. Безпосередньо воно не працює, хоча наділені художньою уявою люди здатні дещо передбачити, поставивши суспільству правильний діагноз.
Як продіагностував українську дійсність Юрій Андрухович у своєму новому романі «Радіо ніч», читайте у найближчих номерах «МИГа».
Ганна ЧУПРИНА
