За рік ми ніби звикли до реалій нашого часу. Тож, не дивуємось, що освітній хаб для викладачів та учнів системи профтехосвіти розпочав роботу в укритті. Відповідно напрямку навчального закладу, де й обладнаний сучасний хаб – у Запорізькому вищому професійному училищі моди і стилю – це стильно та зручно оформлене приміщення. Щоб зробити його таким, з жовтня минулого року викладачі та учні прибирали, ремонтували, навіть малювали – доклали знань дизайну до практичної роботи з їх втілення. Результат наочний. В наявності і зручний робочій простір, де можна побачити й назву організації, яка забезпечила хаб оргтехнікою – USAID. І місця, де можна побути під час тривоги – перечекати такі реальні нині періоди небезпеки.
Училище моди і стилю прихистило на своїй території три державних навчальних заклади профтехосвіти Запорізької області. Це Василівський професійний ліцей, Приморський професійний аграрний ліцей, Михайлівське вище професійне училище. Кожен заклад працює за своєю програмою, має своїх викладачів та студентів. А приміщення для роботи та частково для проживання нині на всіх єдине. Як і освітній хаб в укритті.
– Система освіти взяла на себе нині багато додаткових завдань, у тім числі й соціальну функцію, – розповіла «МИГу» Людмила Бухаріна, директор Департаменту освіти і науки ЗОВА. – Ми співпрацюємо з освітянами із тимчасово окупованих територій. Це дуже складна робота, досвіду якої ніхто не мав раніше. Тому що є люди, які евакуювались та залишались у Запоріжжі, є ті, хто поїхав далі, і ми підтримуємо із ними зв’язок. І ті, хто залишається на тимчасово окупованій території, але хоче бути у системі освіти України. З усіма співпрацюємо і в організаційному, і в юридичному напрямках, і в наданні можливості педагогічної діяльності.
Учителів, які виїхали та залишились у Запоріжжі, дуже багато, бо наше місто – форпост України. Люди з громад Василівського, Бердянського, Пологівського, Оріхівського, Токмацького та інших районів області виїхали до Запоріжжя…
– …щоб перебувати неподалік від свого рідного дому.
– Так. До того ж, в обласному центрі збережені зв’язки та є зрозумілість у роботі.
Багато хто із вчителів не мав оргтехнки – її не дали провезти через блокпости. Тобто перше, що ми мали зробити – допомогти облаштуватись та надати можливості працювати, забезпечити інструментами для роботи. Тут нам допомагають донатори – першу чергу, UNISEF, USAID. Завдяки цьому ми почуваємо себе не відокремленими від світу.
Потрібне було приміщення для контактів, для спілкування. Першими відгукнулись на запит університети – І ЗНУ, і політехніка. Були створені місця та умови, куди освітяни могли прийти, провести збори, поспілкуватися один із одним, обговорити проблеми. Це були місця для зустрічей, для роботи – на безкоштовній основі.
Крім вчителів, до нас виїхали багато працівників профтехосвіти. Сімнадцять закладів виїхали із окупованих територій та перемістилися до міста Запоріжжя! Усі потребували місця для роботи. І враховуючи, що департамент освіти та науки сам переїхав до училища, ми намагаємось гуртувати цих людей поруч. Це наша концепція – щоб у Запоріжжі, у Запорізькій області залишалась профтехосвіта.
– З досвіду волонтерської роботи – наші люди дружні. Пологівські, гуляйпільські, оріхівські – всі тримаються поруч, підтримують зв’язки.
– Так. Є школи, колектив яких майже повністю виїхав до Запоріжжя. Їх розмістили у позашкільних закладах, учні та педагоги там займаються. Вони хочуть бути разом.
– І людей не переривається життя…
– Але єдиної моделі не існує. Життя підказує, як діяти у кожному конкретному випадку. Ми створюємо коло підтримки для працівників освіти. І це народжує такі різні форми, як, наприклад, цей освітній хаб .
Синергія в тому, що ми врахували людський фактор, забезпечили соціальні та професійні потреби, задовільнили попит на спілкування і створили максимально комфортні умови. Яким чином? Звісно, вільних джерел фінансування ми наразі не маємо, тому ця потреба стала основою проєкту, за яким ми отримали допомогу від донаторів. І тепер можна подумати, як наповнювати наш хаб змістовною роботою, які курси запроваджувати, які ідеї реалізовувати.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Олександра МАКСИМОВА
Єлизавета з Енергодару навчається у Запорізькому вищому професійному училищі моди і стилю. Розповідає, що поступити до закладу змогла влітку – навіть перебуваючи в окупованому рідному місті. Та мала підтримку приймальної комісії, педагогів училища, і встигла виїхати на навчання до Запоріжжя. В освітньому хабі має можливість навчатися і працювати
Із Світланою із Василівського професійного ліцею ми з сумом згадували її рідне місто, де все поруч, де всі одне одного знають… Затишок та чарівність маленьких міст неповторні та вразливі. Нині Світлана працює із своїми студентами у Запоріжжі та чекає можливості повернутися додому
Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Слово правди – наша зброя”
