Після російського удару по Запоріжжю офіцер 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле» Дмитро Могила одним із перших кинувся допомагати цивільним.
Військовий розповів, що побачив у перші хвилини після ворожої атаки та як разом із побратимами надавав постраждалим містянам домедичну допомогу та підтримував до прибуття екстрених служб.
…Коли на центральному проспекті Запоріжжя пролунав вибух, Дмитро перебував неподалік – він їхав службовим автомобілем.
– Ми почули характерний свист, а за мить – вибух. Одразу зрозуміли: треба бігти, – згадує військовий.
Попри загрозу повторного удару, він узяв військову аптечку й разом із побратимами кинувся до пошкодженої будівлі.
Перші хвилини після вибуху, за словами Дмитра, були найважчими.
– Я побачив жінку. Її світла сукня і волосся були залиті кров’ю. Голова вже вся була в запеченій крові, – розповідає він.
Із пошкодженої будівлі виходили люди з пораненнями від уламків скла. Дехто кричав від болю, інші перебували у стані шоку й майже не реагували на те, що відбувається…
Розуміючи, що російські війська можуть завдати повторного удару, військові насамперед почали відводити людей подалі від місця вибуху.
Уже в безпечнішому місці вони оглядали постраждалих, оцінювали тяжкість травм, надавали першу допомогу, заспокоювали людей та приносили воду.
– В однієї жінки була сильно пошкоджена рука. Я вже дістав турнікет, але зрозумів, що кровотеча не критична. Інша дівчина взагалі не відповідала – просто стояла у шоковому стані, – згадує офіцер.
Разом із побратимами він залишався поруч із пораненими до прибуття медиків і рятувальників.
Для Дмитра це був не перший досвід допомоги людям. До мобілізації він працював у гуманітарних організаціях, займався захистом прав людини, а за освітою він юрист.
Після вступу до лав Збройних сил України він пройшов базову загальновійськову підготовку та курс тактичної медицини.
Саме ці навички допомогли йому швидко оцінити стан постраждалих і правильно діяти в екстремальній ситуації.
Цікаво, що навесні 2022 року Дмитро добровільно прийшов до територіального центру комплектування, однак тоді почув, що без військового досвіду його поки не можуть залучити до служби. Після цього він продовжив працювати у гуманітарній сфері.
Через два роки чоловік знову звернувся до ТЦК і цього разу став військовослужбовцем.
Нині Дмитро служить у секції цивільно-військового співробітництва 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле».
У повсякденній роботі він допомагає пораненим військовим оформлювати документи, отримувати належні виплати та вирішувати соціальні питання після лікування.
Втім, в день обстрілу армією рф Запоріжжя, його знання знадобилися цивільним людям, які ще кілька хвилин тому просто жили звичайним життям.
– У той день я ще раз переконався, що знання з тактичної медицини можуть врятувати життя не лише на передовій. Війна давно не питає, де закінчується фронт, – каже Дмитро.
