У Михайлівській громаді на Запоріжжі є місця, де навіть у найтривожніші часи можна знайти спокій. Місця, де людина відчуває: життя триває.
І одним з таких стане майбутній парк у селі Нагірне, який власними силами та руками створює Олена Петрівна Попова.
Її історія – це історія довжиною у понад 25 років. Саме тоді, гортаючи сторінки журналу «Мій прекрасний сад», вона вперше побачила вейгелу. Квітку, яка стала більше ніж просто рослиною – стала мрією.
– Я миттєво закохалася і захотіла оселити цю красу у себе, – згадує вона.
У ті часи знайти щось особливе було непросто. Інтернет ще не був помічником, а вибір в Україні був обмеженим. Але мрія не зникала – вона чекала свого часу.
І цей час настав у 2008 році. Під час поїздки до Криму Олена випадково потрапила у садовий центр. Саме там вона зустріла свою першу вейгелу.
З того моменту почалася справжня історія – історія пошуку, наполегливості і великої любові до своєї справи.
Згодом з’явився простір – 60 соток землі. А разом із ним і нові можливості. Олена поставила перед собою амбітну мету: зібрати унікальну колекцію вейгел.
Вона шукала рослини по всій Україні – по одному сорту, по два, інколи більше. І за кілька років їй вдалося зібрати 47 сортів – майже всі, що тоді можна було знайти в країні.
Переломним став 2021 рік. Під час ретриту пролунало запитання: «Що б ти зробила, якби точно знала, що не зазнаєш поразки?»
Відповідь була миттєвою – «Парк».
І з цього моменту мрія перестала бути просто мрією – вона стала метою. Люди, проходячи повз її доглянуту ділянку, все частіше запитували: «Це тут буде парк?»
І ця думка вже не відпускала…
Та війна внесла свої корективи. У 2022 році Олена переїхала жити на свою ділянку. Сад став її прихистком, її точкою опори.
Коли навколо було тривожно і невизначено, рослини продовжували рости і квітнути. Вони підтримували, вони давали сили.
А Олена робила усе, щоб вони квітнули.
Взимку вейгели росли у теплиці.
– Так, це не просто. Безсонні ночі, буржуйка, дрова, теплиця, повна диму і постійний страх: а раптом не витримають, а раптом замерзнуть або задихнуться. Навіть невеличкий прилад купила для вимірювання СО, – розповідає Олена. – Я дуже хотіла, щоб не пропав цілий рік роботи та у квітів був шанс. І, здається, вони його отримали. Моє захоплення, моя любов і мої первістки – вейгели Карікатура і Лайм Монстер. Обидві – з величезним, незвичайним листям і ніжно-рожевими квіточками-дзвониками – вижили.
Сьогодні у Нагірному народжується авторський парк ландшафтних рішень – не просто гарна територія, а живий простір для людей. Тут плануються майстер-класи, зустрічі, фотозони.
Це місце, де можна навчатися, надихатися, відновлюватися.
Місце, яке має всі шанси стати туристичною перлиною Михайлівської громади.
Олена не сидить склавши руки – вона шукає можливості для розвитку, бере участь у грантових програмах, намагається залучити підтримку. Вона не з тих, хто здається.
Та є проблема, яка болить найбільше – вода.
Підприємство «Мотор Січ», якому належить насосна станція подачі технічної води, і цього року не забезпечує її подачу.
Для когось це просто незручність. А для квітучого парку це питання життя. Без води рослини не виживуть. Без води не буде ні парку, ні майбутньої туристичної локації, ні простору, який може об’єднати людей.
І в цій історії сьогодні є болючий контраст:
є праця – щоденна, важка;
є мрія – велика і щира;
є потенціал для всієї громади,
але немає базових умов, а без них усе це може зупинитися.
Попри це, робота триває. Олена навчається ландшафтному дизайну, висаджує нові рослини, доглядає за кожним кущем.
Вона продовжує будувати свій парк – крок за кроком.
– Я хочу, щоб у цьому парку була душа, – говорить вона.
І вже зараз зрозуміло: це буде не просто парк. Це буде місце сили. Місце, де краса допомагає жити.
Дізнатися більше, відвідати парк, купити кущик вейгели, підтримати Олену Попову можна у селі Нагірному; тел.: 098 530 36 61, 099 087 10 78ґ
* За фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією
