Бердянці, як жителі будь-якого іншого окупованого міста, чудово розуміють, що таке сум. Важкий і щоденний. Коли він стає буденним станом. Підтвердженням цього є лист, який редакціі «Бердянськ 24» надіслав анонімний підписник.
Далі – дослівно текст автора.
«Чи ви коли-небудь відчували смуток?
Причому настільки, що все довкола стає «по…». Математики в цьому випадку говорять – «паралельно», музиканти – «по барабану», художники – «фіолетово», а прості люди – «по…».
Виходиш у двір і бачиш, що роботи – море, а тобі «по…».
Цьогорічний виноград, на диво, майже не «хворів», дуже солодкий і його багато. Робити вино – ми з дружиною стільки не вип ємо. Бажаних гостей, яких я з величезним задоволенням поїв би цим вином у спекотні літні вечори, у найближчий не передбачається. Продавати «визволителям»? Я краще весь свій виноградник під корінь виріжу!
Так у всьому.
Відкриваєш телеграм-канал і читаєш, що у Брянську було «весело», що у Москві багатоповерхівку «підлатали», – а тобі «по…». Нема ні радості, що цим тварям дісталося, ні злості. Просто тому, що розумієш: один із них вирушить «на концерт Кобзона» або один мільйон, це нічого в їхніх мізках не змінить.
І це не поверне львів’янину його прекрасний «букетик»: дружину стеблинку та три ніжні листочки – доньок. Не стануть вже ці листочки гілочками, не виростуть на цих гілочках нові листочки.
Нема звідки черпати оптимізм, тому й «по…».
Цей лист є потужним свідченням того, як окупація впливає на психіку та моральний стан людей, які опинилися в умовах постійного страху та невизначеності, – цілком справедливо додали журналісти BRD24 – Бердянськ 24.
