Свій 102-й день народження 9 грудня відзначила жінка-легенда Запорізького краю, учасниця Другої світової війни Олександра Семенівна Скрипнюк.
Олександра Семенівна народилась у 1921 році на Поволжі.
За своє життя пережила три голодомори.
Незважаючи на важкі часи, зуміла отримати освіту у фельдшерсько-акушерській школі.
Потрапила на фронт на самому початку війни 19-річною дівчиною.
Проходила службу фельдшером на санітарно-транспортному судні Волзької флотилії, яке евакуювало поранених з линії фронту.
У 1942 році судно направили до Сталінграду, де Олександра отримала поранення.
Але, відмовившись від евакуації у тил, продовжила службу.
У 1943 році її направили служити у тиловий шпиталь, де вона до закінчення війни надавала допомогу пораненим.
Після війни Олександра Семенівна вийшла заміж, народила дитину, та у 1952 році переїхала до Запоріжжя.
Протягом 23 років працювала у санепідслужбі Запорізького електровозоремонтного заводу, та ще 16 років у лікарні «водників».
Її трудовий стаж – 56 років 10 місяців та 24 дні!
Два роки тому, коли Олександра Семенівна святкувала сто років, авторка цих строк спілкувалася з ветеранкою.
Тоді, зокрема, вона розповіла, чому її називають Челітою.
У жовтні 41-го, коли перевозили військових та жінок із дітьми, пароплав сів на мілину.
– Пам’ятаю, діти та жінки сильно плакали, – каже Олександра Семенівна. – Боялися, що німці візьмуть у полон.
Треба було заспокоїти людей, і тоді Олександра стала …голосно співати мексиканську пісеньку «Челіта»: «Ну, хто в нашому краї Челіту не знає: вона така розумна і прекрасна…»
Усі перестали плакати, а корабель через час зняли з мілини, усі врятувалися.
– Ось після того до мене на всю війну і приклеїлося – Челіта, – згадує Олександра Семенівна.
Здоров’я вам і довгих років, Олександре Семенівно!
Фото – з відкритих джерел та архіву О. Скрипнюк
