У минулі вихідні в Ландшафтному парку, що біля каскаду фонтанів “Веселка” Вознесенівського району Запоріжжя, пройшла толока на майбутньому Лавандовому лабіринті.
Нагадаю, що авторство цього проєкту, який здійснюється у рамках роботи над Концепцією зеленого простору міста, належить громадській організації «Маю право дихати».
Особливість його в тому, що із самого початку ідея створення такого зеленого простору пройшла громадське обговорення. Свою думку висловили понад 100 жителів Запоріжжя, більшість із яких підтримала реалізацію проєкту.
Громадську ініціативу також погодило Управління з питань екологічної безпеки Запорізької міськради.
Потім була кропітка робота над грантовою заявкою. У підсумку проєкт став переможцем конкурсу GreenRoots Hub, а згодом отримав підтримку донорів. Грантові кошти надали на створення майбутнього простору, облаштування території та необхідну інфраструктуру.
Як підкреслює одна з авторок проєкту Вікторія Чикалова, головним принципом ГО «Маю право дихати» у підході до Концепції зеленого відновлення міста є партисипація. Тобто залучення самих мешканців Запоріжжя до прийняття рішень, створення та здійснення тих чи інших проєктів. Перш за все тому, що люди найбільш цінують те, що створено власноруч. Вони починають відчувати, що це їхнє місце, що можуть реально впливати на його розвиток.
Одним із важливих питань на початку роботи став також вибір рослини для майбутнього лабіринту. Потрібно було знайти такі рослини, які найкраще почуватимуться саме в цих умовах і не потребуватимуть дорогого догляду. Вибір зупинився на лаванді.
За словами пані Вікторії, вона має багато переваг. Це багаторічна рослина з тривалістю життя до 25 років, добре переносить спеку, любить відкриті сонячні ділянки та потребує мінімального догляду після укорінення. До того ж її цвітіння продовжується більшу частину літа. І головне, вона має ще й терапевтичний ефект. Сам вигляд лаванди – такий глибокий бузковий колір квітів у поєднанні із зеленню, та її аромат заспокоюють. У час війни такі простори стають особливо важливими для людей.
Для лабіринту попередньо намітили три ділянки у Вознесенівському (Ландшафтному) парку. Зробити остаточний вибір запропонували запоріжцям. Вже у червні безпосередньо у самому парку було проведено цей партисипативний захід.
Містянам ще раз презентували проєкт і пояснили, які переваги та недоліки має кожна з ділянок. Одна з них була на пагорбі, майже за межами самого парку, біля великої автостоянки. В цьому й мінус – складніше буде доглядати за локацією. Друга – біля спортивного майданчику. Ще одна – навпроти віддаленого ставка, ближче до Прибережної магістралі.
Саме цей варіант – навпроти ставка – і обрала більшість відвідувачів парку, що взяли участь у голосуванні.
Але це був лише початок. На другому етапі було встановлено шість підвісних лавок-гойдалок за периметром усього простору, а у центрі – альтанку.
Третій етап – облаштування доріжок. Саме для виконання цієї частини робіт і було проведено толоку минулими вихідними.
– Вартість усього проєкту відносно невелика – 800 тисяч гривень, і в ньому напряму закладена участь громадськості. – підкреслює Вікторія Чикалова. – Тобто передбачено, що частину робіт на вололнтерських засадах будуть виконувати самі містяни. Тому ми і запросили усіх бажаючих на толоку.
І запоріжці відгукнулися.
На цьому етапі запланували облаштувати доріжки з щебню. Учасникам потрібно було переносити щебінь (підготували 26 тонн цього будматеріалу), розрівнювати майбутні доріжки та готувати територію до висадки 987 кущів лаванди.
– Усього треба зробити вісім доріжок, саме вони формуватимуть майбутній лабіринт, – пояснили автори проєкту. – Спочатку вкладаємо на грунт геотекстиль, а на нього вже щебень. Цей щебень, як дрібна галька на морі. Пропускає воду й масажує ступні. Взагалі дуже екологічні доріжки…
Одна з учасниць толоки – запоріжанка Дарина. За фахом вона економіст, працює на приватному підприємстві. Про проєкт дізналася випадково, з Інстаграму.
– Це чудово взагалі, коли в місті щось з’являється нове, особливо під час війни, – ділиться жінка. – Бо тоді є усвідомлення, що місто, незважаючи ні на що, рухається, живе. І є люди, які в цьому зацікавлені. Це мотивує однозначно.
Доєднався до спільної праці й 20-річний Максим.
– Мені друзі скинули посилання на TikTok, а там побачив відео. Проєкт дуже сподобався, тому приїхав, – каже хлопець, – Я вже приймав участь у толоках. Прибирав сміття на острові Хортиця, а також у парку на правому березі.
Максим зараз проходить лікування через проблеми з ментальним здоров’ям, зумовлені подіями війни й особистими трагічними обставинами. А в майбутньому мріє стати військовим, підписати контракт і захищати Україну і рідне місто.
Також участь у толоці взяв відомий чеський політолог, професор Карлового університету в Празі Ян Шир, який відвідує прифронтові регіони України з волонтерською й дослідницькою місією.
До запорізької волонтерської спільноти він доєднався ще 2023 року. Разом із іншими чеськими волонтерами неодноразово відвідував місцеві шелтери для вимушених переселенців, передаючи гуманітарну допомогу.
Останні два місяці політолог постійно перебуває у Запоріжжі, фіксуючи наслідки війни та розповідаючи про це в чеських та інших європейських медіа.
За словами політолога, головна тема його досліджень, – це російська агресія і ті загрози, які несе усьому світу російська пропаганда.
– Мені дуже подобається, що навіть в умовах прифронтового міста можна робити такі проекти. Це захоплює, – каже Ян Шир.
Загалом толока пройшла продуктивно – усі заплановані завдання було виконано.
Вже до кінця вересня планується здійснити наступний етап – підготовку грунту та висадку лаванди.
Автори проєкту сподіваються, що в майбутньому Лавандовий лабіринт матиме великий туристичний потенціал і після завершення війни стане знаковим та впізнаним місцем для Запоріжжя, особливою фотозоною для містян і туристів.
До речі, цей проєкт не єдиний у межах зеленого відновлення Запоріжжя із активним залученням громадськості.
Восени минулого року громадська організація “Екосенс” організувала у Запоріжжі висадку бузку на берегах річки Сухої.
Ініціатива була спрямована на вирішення серйозної проблеми, яка загострилася після підриву Каховської ГЕС. Береги річки в місці її впадіння в Дніпро почали активно руйнуватися через ерозію.
Під час заходу, в якому взяли участь громадські організації та небайдужі містяни, для укріплення берегової лінії було висаджено понад 100 кущів бузку.
Ще один приклад партисипації в дії – масштабне анонімне соціологічне опитування мешканців Запоріжжя та області, проведене у серпні цього року. Це дослідження має стати доповненням до висновків науковців та основою для подальшої розробки Регіональної стратегії адаптації до зміни клімату в умовах подвійного виклику — поєднання екологічної кризи та руйнівних наслідків воєнних дій.
Світлана Шкарупа,
Фото авторки
.
