Художник Андрій Соколенко народився 13 жовтня 1959 року у Запоріжжі. Малювати почав рано, перші уроки отримав удома. Батько, Григорій Олександрович Соколенко [1928-2016] – відомий художник, перший директор Запорізького художнього музею [1971-1974р.р.]. Андрій виріс у любові до прекрасного: “У родині було дуже серйозне ставлення до роботи батька, але він завжди полишав свої справи, аби подивитися, що та як я малюю”. Навчався у художній школі, яка того часу була єдиним комплексом із нещодавно відкритим у Запоріжжі художнім музеєм. За його появу місто вдячне Миколі Киценку, Степану Кириченку, запорізьким художникам, серед яких – і Григорій Соколенко.
“Ми були наче занурені у мистецтво, – згадує Андрій. – Я із вдячністю згадую своїх учителів. Малюнок та живопис викладав Анатолій Підопригора, скульптуру – Микола Леля, ми заслухалися лекціями Володимира Тарана з історії мистецтва”. Збереглися дитячі малюнки Андрія, зроблені у Седнєві [1966 рік] на творчій базі Спілки художників, куди приїздив до батька з матір’ю, талановитим лікарем-ортопедом Ніною Мефодіївною Соколенко [1929-2008].
У родині трепетно ставилися до української культури, мови, плекали спогади про козацтво. Батько грав на бандурі, збирав думи та історичні пісні. Влітку 1970-го Андрій разом з ним пройшов по всіх уцілілих козацьких січах, збираючи матеріали для проекту на конкурс Музею запорізького козацтва на Хортиці. Від батька, випускника Ризької Академії мистецтв, Андрій перейняв пластичність у виборі художнього рішення, наполегливість у досягненні результату, вміння працювати за будь-яких обставин.
У скло як у матеріал Андрій закохався, коли допомагав батькові створювати литий вітраж «Титан» [1972] в однойменному міському Палаці культури. Шкільну випускну роботу [1975] виготовив зі скла – литий вітраж «Господарка ланів» [на жаль, не зберігся].
Навчався у Львівській академії мистецтв на відділенні художнього скла із 1980-го по 1985 роки. Та дипломну роботу виконав для рідного міста, у Запоріжжі – вітраж «Муза».
Після повернення додому Андрій Соколенко працював на художньо-виробничому комбінаті при Запорізькому відділенні Спілки художників України. Реалізував понад 60 вітражних проектів у різних техніках і жанрах – від приватних інтер’єрних замовлень до декору громадських будівель. Скло – яскравий, але ж вразливий матеріал. На виставці – фотографії виконаних, але втрачених вітражів. Сум для автора, сором для міста.
Щоб презентувати роботи художника, які демонструвалися у Київському музеї декоративно-прикладної творчості, Сергій Томко зробив чудовий відеоролик, який продемонстрували і влітку, на урочистостях до ювілею Запорізької області, і на відкритті виставки.
Щоб побачити вітражі Андрія Соколенка, можна завітати до каплиці Вірменської церкви у Запоріжжі, та побачити тепле сяйво, яке надає приміщенню художнє скло.
А на виставці, яка відкрилась в обласній універсальній науковій бібліотеці – портрети, пейзажний живопис, графіка, малюнки та родинні документи. Картини Андрія зберігають друзі у Львові, родичі везуть із собою в еміграцію. “Важливо, щоб усе, що оточує нас, несло на собі відбиток краси, гарного смаку”, – вважає Андрій Соколенко. Він бере участь у реставрації художніх робіт, творчо аналізує багатий сімейний архів для підготовки виставок Запорізького художнього музею.
Інеса АТАМАНЧУК, фото автора та Сергія ТОМКА
Викладачі та учні музичної школи №3 завжди прикрашають виставки концертною програмою
