До широкомасштабного вторгнення кулеметник з позивним Єнот працював на Запорізькій АЕС. За тиждень до того, як окупанти зайшли в Енергодар, вивіз родину, а сам пішов у військкомат.
Наразі служить у механізованому батальйоні окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького.
«Кулеметником бути класно, але це дуже відповідальна посада. Ти маєш завжди бути готовим допомогти побратимам, відпрацювати, коли потрібно. Кулеметник – пріоритетна ціль для противника, але коли працюєш, то про це не замислюєшся», – розповів Єнот.
Між іншим, на перші штурми під час українського наступу влітку він йшов з важким німецьким кулеметом MG 42 (Maschinengewehr 42). Це той самий важкий, вагою майже 12 кілограмів, кулемет, про який пісня класна є, ось ця: «Машинґвери, Штурмґевери, відкривай, мерзота, двері! Ми прийшли вже, гейя, гойя (автор – Андрій Менцак).
Як уточнив кулеметник з Енергодару, «MG 42 – класний для позиційної роботи, особливо зі станини. Легку броню в борт пришиває. Скорострільність шалена, і б’є точно. А от при штурмі з MG 42 важче працювати – він важкий, менш зручний, боєкомплект висить збоку, короба немає. А інших кулеметів в підрозділі не було».
Вони з’явилися після вдалих штурмів – кулемети ПКМ, або, як їх називають бійці – «покемони». «Вони нам дуже згодилися. З ПКМ можна бігати, тому він – як запасна зброя на позиції: якщо треба кудись бігти, взяв і побіг», – додав Єнот.
І ось ще, про що сказав кулеметник: «В мене двоє дітей. Постійні думки про них завжди зупиняють від необдуманих дій».
Героям слава!
*
Фото: Окрема президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького
