Гумореска із циклу «куміада». Павло Глазовий
Ми футбол із кумом любимо.
– Давай, куме, м’яч футбольний купимо!
Тренувалися ми з кумом аж три дні.
Бив я кумові в ворота, кум – мені.
І такого ми з ним класу досягли,
Що й самі собі страшними вже були.
Тож пішли ми у команду „Урожай”
І сказали капітанові: – Приймай!
Капітан оглянув кума і мене.
– Ось вам м’ячик. Хто сильніше фугоне?
Кум підскочив, закричав: – Фізкультпривіт! –
Та футболом капітана – у живіт!
Як водою капітана відлили,
Він сказав: – Обох приймаю. Ви – орли!
Всі були б такі в команді „Урожай”,
Ми поклали б на лопатки Уругвай,
Чілі, Мексику, Перу і Парагвай.
Завтра в нападі ти гратимеш, орел!
Приїздить до нас команда „Мукомел”.
Гей, як вийшов же на поле „Урожай”!
Кум – дев’ятка, я – семірка, правий край.
Кум попереду, я ззаду – біжимо.
Кум наліво, я направо – куємо.
Я в офсайді, кум на вихід подає,
Я пасую, кум шурує – штука є!
Кум обрав для себе тактику круту:
Як не влучить у коліно, б’є в п’яту.
Громові шумлять овації кругом,
Як він ріже кутові „сухим листом”.
Кум від злості вже аж зуби вишкіря –
Все ніяк не костильне воротаря.
Він літає, він встигає всюди й скрізь.
Дав об штангу головою, штанга – трісь!
Повалив ворота к бісу той удар.
Б’ється в сітці, як рибина, воротар.
Тут суддя на нас зненацька як стрибне!
Ухопив за руки кума і мене:
– Годі бити! Урожай ваш переміг!
У противників – ні рук уже, ні ніг.
Кум трясеться: – Накладу я ще й судді…
Я питаю: – А хто ж приз нам дасть тоді?
Він і так уже, сердешний, шкутильга,
В нього права не згинається нога.
А суддя весь час не зводить з нас очей,
Просить: – Братці, в мене ж четверо дітей!
Через день летіла звістка з краю в край,
Що розігнано команду „Урожай”.
Хто нам скаже, що ми з кумом не орли?
Дві команди одним духом рознесли.
http://veselahata.com/2012/08/08/yak-mi-z-kumom-futbolistami-buli
