За понад три роки повномасштабної війни росії проти України територія заповідної Хортиці зазнала значних, подекуди кардинальних змін. Особливо після підриву ворогом Каховської ГЕС 6 червня 2023 року.
У якому стані зараз Хортицька заплава, яка була найкрасивішим місцем на Запоріжжі і зоною «абсолютної заповідності»? Як відбилася російська агресія на флорі та фауні Хортиці? На ці та інші питання відповіли провідні фахівці Національного заповідника.
Під прицілом загарбників
Перлина Запорізького краю – славнозвісний острів Хортиця з багатьма унікальними історико-культурними та природними комплексами – був під прицілом загарбників вже на початку вторгнення.
Вперше росіяни нанесли ракетний удар по Хортиці 21 квітня 2022 року. Одна ракета поцілила в районі мосту Преображенського у той момент, коли залізницею рухався евакуаційний потяг. Вибуховою хвилею вибило вікна чотирьох вагонів. На щастя, люди не постраждали.
Друга ракета була націлена на санаторій-профілакторій, в наслідок чого постраждало вісім громадян.
Наступна атака відбулася менш ніж за місяць, 12 травня. Того дня російська ракета влучила по відкритій природоохоронній зоні заповідника, що призвело до масштабній пожежі.
11 жовтня в острів поцілило одразу декілька ракет.
Часткових руйнувань зазнали будівлі, у тому числі місцева база відпочинку. Частина прильотів була по лісосмузі.
За словами заступниці директора заповідника Світлани Охрименко, на сьогодні зафіксовано вже понад 40 прильотів по Хортиці – ракетами, КАБами та ударними БПЛА.
На щастя інфраструктурні будівлі майже не постраждали. Але було пошкоджено територію двох пам’яток історії та археології.
Наслідки підриву Каховської ГЕС та обстрілів
– Через знищення греблі досить суттєво змінилися гідрологічний режим річки Дніпро та берегова лінія острова, що мало найбільший вплив на його південну частину.
Тобто там, де існував комплекс Хортицької заплави з мережею озер і проток, які власне і з’явилися завдяки будівництву Каховської ГЕС у 1958 році, – каже завідувач сектором охорони природи Національного заповідника «Хортиця» Михайло Муленко.
За словами фахівця, мережа озер складала близько 100 га водного плесу. Також після будівництва водосховища на Хортиці було створено мережу штучних проток, щоб попередити задуху риби в озерах. Таким чином, усі озера мали постійне сполучення з річкою Дніпро.
Після підриву греблі Каховське водосховище дуже швидко стекло у море. Лише за 10 днів рівень води знизився на 5 метрів, і вся територія Хортицької заплави поступово осушилася.
– Загалом площа острова за рахунок новоутвореного узбережжя, яке майже 70 років перебувало під водою, збільшилася приблизно на 300 гектарів. У деяких місцях ширина берегової смуги розширилась на 30-50 метрів, а максимальна зафіксована ширина – 430 метрів, – зазначає Михайло Муленко.
На сьогодні із 100 га водного плесу Хортицької заплави, підкреслює він, залишилося близько 10 га переважно так званих залишкових водойм. Це такі невеличкі ділянки із залишками води і водних біоресурсів, які повністю втратили сполучення з річкою Дніпро. І зараз їхнє існування залежить лише від атмосферних чинників.
Із 23 озер колишньої заплави повноцінними досі є тільки два, які, до речі, існували і до будівництва Каховської ГЕС. Це озеро Головківське (площа 1,5 га) і залишки озера Річище (з’явилося в минулому сторіччі внаслідок прокладання фарватеру на р. Дніпро).
Зникнення озер та проток безумовно негативно вплинуло на екологію – екосистема, яка формувалася десятиліттями завдяки стабільному рівню води, нині майже зруйнована.
За інформацією спецкомісії ЗОВА, різке осушення Хортицьких плавнів призвело до загибелі 300 тисяч водних рослин і понад 320 тисяч двостулкових молюсків. Загальні збитки природно-заповідному фонду Хортиці, лише за попередніми даними, перевищили 1,5 мільярда гривень.
– Але природа бере своє, – відзначає Михайло Муленко. – Ми спостерігаємо, як вона трансформується і відновлюється – без штучного втручання людини.
Природознавець підкреслює, що на сьогодні майже вся територія Каховського водосховища і Хортицької заплави відновлюється шляхом заростання аборигенними видами рослинності – переважно вербами та тополями. Вони вкрили величезні площі й захистили їх від вітрової ерозії. Таким чином, найпесимістичніші прогнози щодо появи вітрових бурь і перетворення цих земель на пустелю не справдилися.
Завдяки тому, що тут оселилися саме аборигенні рослини, формується ярусність: дерева, трава, мох. І це добре для створення нової (чи відновлення старої?) екосистеми. Науковцями вже виявлено близько 140 видів вищих рослин, що заселили дно колишніх водосховища та Хортицької заплави. Один з них є раритетним і занесений у Червону книгу України.
У той же час рослинність, яка залежала від високого рівня води, масово гине. Дерева просто не можуть швидко наростити кореневу систему чи знайти нові джерела вологи, і висихають, створюючи підвищену пожежну небезпеку.
Дуже пожежонебезпечні також гілки та вітки, які десятками років накопичувалися під шаром пісків або мулу, а після зникнення водойм висохли. Вони горять на кшталт торф’яних боліт і неймовірно складні у гасінні вогню. До того ж раніше на ділянках з мережею озер не розроблялися заходи пожежної небезпеки, не передбачувалися спеціальні проїзди для техніки тощо. То ж наразі все це потрібно робити з нуля, с урахуванням обмежень, що пов’язані з дією воєнного стану.
Щодо інших факторів війни, то передусім ворожі «прильоти» по відкритім екосистемам заповідника не тільки знищують флору та фауну у місці влучання, а мають додатковий й довгостроковий негативний вплив. Це зокрема шумовий і світовий вплив. Так званий фактор втручання, коли тваринам стає некомфортне перебування на окремих територіях.
Так, після того, як висохла переважна кількість озер на Хортиці, з острова пішли бобри. Олені та козулі наразі вимушені шукати воду лише на узбережжі Дніпра, що значно підвищує їх рівень стресу і робить вразливішими.
Крім того, зникнення плавнів ускладнило пошук місць для гніздування та харчування багатьом птахам.
Незважаючи на це, запевняє пан Михайло, вдалося зберегти колонії водоплавних птахів. А поява нових лісистих ділянок на місці заплави та Каховського водосховища розширила кормову базу та угіддя для кабанів та інших тварин.
Навіть попередні збитки обчислюються мільярдами
За інформацією Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), станом на березень цього року обсяг загальних збитків, завданих природно-заповідному фонду Національного заповідника «Хортиця» внаслідок збройної агресії рф, становить 1,53 млрд грн. Збитки водним біоресурсам у Запорізькій області через осушення Каховського водосховища складають 52,16 млн грн.
Але це лише попередня та часткова оцінка. Особливо що стосується колишньої плавневої зони. Бо по «гарячих слідах» багато загиблих водних організмів було неможливо ідентифікувати. Через це в окремих озерах підрахунок загиблої флори взагалі не проводився, тому не вдалося зібрати достатньо доказів.
До того ж, як відмічає Михайло Муленко, загальна площа цих територій дуже велика – близько 500 гектарів, тому через брак фахівців відразу після підриву греблі змогли дослідити тільки невелику ділянку. А вже за два місяці після різкого осушення плавнів тут почала проростати нова рослинність, що ускладнило подальші дослідження.
Світлана ШКАРУПА,
Фото авторки та з відкритих джерел
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
