Стефан Воронцов повернувся до рідної Нової Каховки з Польщі, де перебував на навчанні, напередодні повномасштабного вторгнення Росії – аби бути поруч із родиною в разі загострення ситуації.
Він був активним учасником життя рідного міста. Брав участь у відновленні історичного бекграунду Нової Каховки – у роботі з відновлення монументальної спадщини, яка мала назву «Кам’яні вишиванки»…
Та через чітку проукраїнську позицію та активну громадську діяльність Стефан, як і інші патріоти міста, потрапив під приціл російських силових структур. Це змусило його терміново покинути місто. Пройшовши через всі складнощі самостійно, Стефан вирішив допомагати з виїздом іншим.
Він став одним із перших, хто ризикнув скористатися евакуаційним коридором через окупований Крим – попри високий ризик затримання на адміністративному кордоні, якому піддавалися активісти, волонтери та журналісти.
Досвід подолання цього маршруту й проходження фільтраційних заходів став основою для його подальшої роботи з організації системної допомоги іншим цивільним, які прагнуть виїхати з окупації.
На тлі швидкої окупації міста Стефан долучився до волонтерської ініціативи Humanity – українською «Людяність» – як координатор. Згодом проєкт переріс у громадську організацію, яка допомагає евакуювати громадян із тимчасово окупованих територій. На початку евакуація велася через Запоріжжя. Ця робота триває з 2022 року, допомогу отримали сотні людей.
Про стан роботи волонтерської ініціативи Humanity та проблеми безплатного вивезення українців, Стефан Воронцов розповів у розмові зі ZMINA.
Держава має краще взаємодіяти з організаціями, що займаються евакуацією з окупації
Стефан каже, що волонтери неодноразово зверталися до державних структур і партнерів із пропозицією: вони вже мають налагоджену систему евакуації, від влади потрібно лише компенсувати витрати, але поки безрезультатно.
“Ми багато разів зверталися до влади та великих організацій по допомогу, але підтримки майже не отримували. Наприклад, під час підриву греблі Каховської ГЕС ми допомагали евакуювати людей, купували пальне, організовували техніку самостійно”, – стверджує Стефан.
Крім фінансової допомоги, волонтерам, що працюють з окупацією, також часто потрібні інші види підтримки, наприклад, юридична чи психологічна. Але її вони також не отримують.
“Жодного разу не було ситуації, щоб державна структура звернулася і запитала: чи потрібні нам психологи, юристи, координатори, додаткові люди чи інша допомога. Держава не вибудувала системної роботи з волонтерами, які займаються евакуацією з окупації”, – говорить Стефан.
Мало того, в Україні досі немає однієї структури, яка б відповідала за питання окупованих територій. Є різні міністерства та органи, але немає з ким системно говорити, планувати чи обговорювати рішення. Діалогу з державою фактично немає, стверджує волонтер.
Але проблема не тільки у фінансуванні, хоча це й великий виклик, а й в тому, що змінюються умови окупації.
“Стає менше водіїв, зникають маршрути, волонтерів затримують. Через дії окупаційної влади, знищення логістики, пропаганду та ізоляцію територій стає все важче вивозити людей”, – каже керівник Humanity.
З іншими організаціями співпраця поступово покращується. Але важливо, щоб великі структури поважали роботу маленьких волонтерських команд, які без великих ресурсів виконують складну роботу. Адже в самій команді Humanity задіяно не більше 15 людей.
Загалом, за словами Стефан, останнім часом ситуація із безпековими ризиками настільки швидко погіршується, що невдовзі масові виїзди з окупації стануть неможливими.
“Тому зараз важливо, щоб ті, хто ще може виїхати, не відкладали це на потім. Бо зі знищенням логістики, зв’язку і доступу до ресурсів можливості будуть тільки зменшуватися”, – переконаний він.
До речі, Humanity не втрачає зв’язку з людьми після виїзду на підконтрольну територію. Вони звертаються до волонтерів з питаннями, передають інформацію про злочини, іноді просто пишуть і дякують.
“Це показує, що наша робота має сенс”, – каже Стефан.
Ілюстрація: сторінка Стафана Воронцова у Facebook та ZMINA
