Дякую за спільну роботу – заява голови Національної ради Юрія Артеменка

Термін моїх повноважень як члена Національної ради завершується у липні. Проте сьогодні, за два місяця до його закінчення, я прийняв рішення подати у відставку і піти з посади. Причини дві. По-перше, проста людська втома – протягом 5 років у постійному стресі працювати щоденно, по 10-12 годин, інколи навіть без вихідних. По-друге, пропозиція, що надійшла саме в цей час, перейти на іншу роботу.

Дуже важко розставатися з колективом, з яким працював всі ці роки. Попри всіляку критику – часом замовну та несправедливу, часом дуже жорстку, але об’єктивну – нам разом вдалося зробити чимало. Всього не перерахувати, але штрихами все ж спробую.

Вперше за всі роки Незалежності почала будуватися мережа Суспільного телебачення та радіо. Цифрові частоти тепер мають телеканали “UA.Перший” та “Культура”, парламентський телеканал “Рада”. Майже у всіх обласних центрах на FM-частотах мовить перша програма Українського радіо, в Києві з’явилось “Радіо Промінь” та “Радіо Культура”. «Армія FM» – радіо про військових та для військових – мовить не тільки в Києві, а й у Вінниці та Житомирі. І цей процес буде тільки продовжуватися. Також в столиці впроваджено новий стандарт цифрового радіо, який популяризують зараз 14 незалежних радіостанцій. Болісно, складно, часом недосконало, але вперше саме за часів каденції цього складу Національної ради відбувся перехід від аналогового до цифрового телемовлення. Вперше, саме команда, з якою я працював всі ці роки, започаткувала нові формати мовлення – «100 відсотків української музики», «Репортажне радіо», «Радіо джаз та класика», «Трофей», «Радіо громад» (з’явилося понад 85 радіокомпаній в маленьких містах та селищах) тощо. Вперше, за ініціативи Національної ради, були започатковані мовні квоти на радіо, що призвело до появи великої кількості нових українських пісень та нових молодих виконавців. Українська мова об’єднала країну. В ефірі місцевих та регіональних радіостанцій частка пісень сьогодні становить в середньому 52%. Обсяг ведення передач – 93%. Завдяки принциповій позиції Національної ради, жодна з телерадіоорганізацій не забуває зараз вшановувати подвиги та спадщину наших співвітчизників в Дні скорботи і пам’яті.

Задля захисту інформаційної безпеки нашої держави було обмежено трансляцію близько 80 телепрограм з держави – агресора. Натомість, за цей час народилося понад 50 наших рідних, українських супутникових телеканалів. Попри численні проблеми на лінії фронту знайшлася можливість видати 98 частот на лінії розмежування (до речі, за кількістю виданих частот саме Донецька область на сьогодні є лідером в Україні).

Значно дерегульовано роботу провайдерів програмної послуги, спрощено або взагалі ліквідовано багато бюрократичних процедур. Робота Національної ради стала відкритою та прозорою. Прямі трансляції в мережі інтернет, щомісячні брифінги та прес-конференції – не перерахувати. Дякую Незалежній медійній раді, Незалежній асоціації телерадіомовників, нашій Громадській раді, Раді Європи, парламентському Комітету зі свободи слова, численним громадським організаціям, експертам (вибачте, всіх не можу перелічити – нас було дуже багато) за міцну, відверту, щиру співпрацю. Разом ми подолали той негативний імідж, що роками, до приходу цього складу, належав Національній раді – «Хабар в обмін на ліцензію».

Окрема подяка моїм колегам – членам Національної ради (всім, всім), центральному апарату та представникам на місцях, друзям на першому, шостому та сьомому поверхах будівлі, де працював. І, звичайно, велика подяка всім нашим ліцензіатам без виключення – і тим, кого оминали наші попередження та штрафи, і тим, з якими ми часто мали непрості стосунки. І великим загальнонаціональним медійним групам, і зовсім маленьким міським та сільським мовникам .Ми з вами разом робили і будемо робити наше українське медіа-середовище кращим і якіснішим.

Не все вдалося зробити. Серед мрій, що не встиг реалізувати – добитися ухвалення нового закону про аудіовізуальні послуги, запустити фольклорне радіо, відкрити освітній та військово-патріотичний телеканали,
добудувати мережу суспільного мовлення, створити потужний моніторинговий центр.

Але нові люди, які прийдуть на моє місце і в майбутньому на місця моїх колег, переконаний, продовжать те, що так важко ми починали в середині 2014 року, і започаткують нові проекти. Бо такий закон життя. Бо Україна, якими б різними ми не були, – понад усе!

Юрій Артеменко,
голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (2014 – 2019 роки)

www.nrada.gov.ua/dyakuyu-za-spilnu-robotu/