Два кольори осені
Київська осінь – особлива. Вона вміє синяву дзвінких небес перетворювати на золото, щедро всипаючи їм землю. Я взагалі люблю осінь – це моя пора року. А київської осені закохався… з першого дотику до неї.
Золото київської осені – це друга частина моєї сьогоднішньої глави фотощоденника, датованого жовтнем 2022 року.
А перша частина – перші вісім фото, це те, що залишилося під Києвом від проклятого «русского міра”». Це техніка розгромлених під Києвом російських фашистів – негідників та мерзотників, яких світло не бачив. Вони поспішали брати Київ за три дні. Все, що від них лишилося – на фото.
До речі, у нашої гарної знайомої – вона із Запоріжжя, але тимчасово живе під Києвом, де минулої осені опинилися і ми з дружиною, російський вояка, тікаючи від бійців ЗСУ, вкрав електричний чайник. Причому забрав його без підставки, яка таки підключається до електрики. Напевно, путіноїд вирішив, що у нас чайники кип’ятять воду після дотику до них: потер його, як лампу Аладдіна, і окроп готовий. Варвари, дикуни. Зараз тим із них, хто йшов брати Київ за три дні, чай чорти кип’ятять.
Володимир ШАК
*
До Києва не дійшли:
**
Золото київської осені:
