“…10 лютого 2006 року в Україні були створені два національних природних парки – Мезинський на Чернігівщині й «Великий Луг» у Великому лузі, який на той час, власне, був ще затоплений водами Каховського водосховища”, – згадав на цьому тижні дніпровський дослідник-еколог Вадим Манюк:
“…то було дуже правильно! …Правильна назва дала результат, і далі сталося справжнє диво – Великий Луг відродився з небуття, хоча й у дуже драматичний спосіб. З перших днів війни й дотепер той маленький клаптик Великого Лугу, який проголошений національним парком у 2006 р., частково у «сірій» зоні, а частково під контролем рашистської наволочі.
Попри все це, й навіть більше, саме час подумати про стратегію захисту Великого Лугу (а йому це ой як дуже буде необхідно у повоєнний час), і про оновлені межі однойменної природоохоронної території”.
Як видно з мапи, площа тільки колишньої акваторії Каховського моря, тобто власне того, що й є Великим Лугом, сягає приблизно 216 тисяч гектарів, а ще ж навколо є поки що не обрахована мережа степових балок і малих річок, які звісно мають увійти до складу цілісної природоохоронної території з найвищим статусом.
Цьому оптимально відповідає статус міжнародного біосферного резервату (заповідника), який може включати в себе низку інших природоохоронних територій та установ, як от пречудовий національний природний парк «Кам’янська Січ», – вважає Вадим Манюк, який підтримує зв’язки із запорізькою науковою спільнотою та часто відвідує з дослідницькою метою береги Дніпра.
