Залицявся майже у прямому сенсі: тулився до лиця, сідав на маківку, гуляв по долоні…
Зустріч із метеликом трапилася на березі літописної ріки – Юрій Вілінов розповів, що Верхня Хортиця згадується у літописах тричі.
А от Сонцевик адмірал (Vanessa atalanta) – метелик з родини сонцевики – може жити не тільки у затінку на березі невеликої річки басейну Дніпра.
Зустрічається по всій Європі та в помірних широтах Азії, Півні Сонцевик адмірал чної Африки, живе на островах Атлантичного океану, на півночі Америки, на Гватемалі, Гаїті, Новій Зеландії.
Тож, як пише українська Вікіпедія, Сонцевик адмірал є активним мігрантом. А також схильний набувати помітної чисельності і в окремі роки спостерігається у вельми великій кількості. В південній частині ареалу дає до два-три покоління за рік.
Крила темно-бурі, оксамитові, майже чорні, іноді з голубуватим полиском. Вершина переднього крила чорна, з однією великою й кількома дрібними білими плямами. Через крило проходить червоно-руда перепаска. Заднє крило зверху темно-буре, з червоно-рудою крайовою стрічкою, на якій вирізняється рядок трикутних чи півмісячних темних плям. Розмах крил до до шести сантиметрів.
Гусениці цього виду живуть на кропиві – її у нас достатньо.
То, може, про свої мандри бажав розповісти метелик на зустрічі із авторами запорізької «Спадщини» – Юрієм Віліновим та Сергієм Шишковим?
Фото Миколи БАРИШЕВА
