Після підриву Каховської ГЕС Дніпро змілів так, що інколи було страшно на нього дивитися. Оголене каміння, піщані коси, смужка швидкої води, що ледь бовваніє вдалині, викликали у мене почуття пригніченості.
Та час ішов… Душа потроху змирилася з тим, що так наш Славутич буде виглядати довго, якщо не завжди (і зараз ніхто не скаже, що краще). І почала сприймати дніпрові краєвиди без зайвої драматичності. А у перший день нового року погода дозволила угледіти в них неймовірну красу…
