День 9 грудня. Пам’ятні дати та події

Саме 9-11 грудня 2003 року в мексиканському місті Меріда відбулась конференція, на якій була підписана Конвенція ООН проти корупції.

Україна ратифікувала угоду 18 жовтня 2006 року.

Згідно з Конвенцією ООН, корупція – це зловживання державною владою для одержання вигоди в особистих цілях, в цілях третіх осіб і груп, а також різні форми незаконного привласнення публічних коштів для приватного використання.

Крім того, до корупційних явищ належить і непотизм (кумівство, сімейність).

Щороку міжнародною організацією Transparency International оприлюднюється Індекс сприйняття корупції.

За цим рейтингом, 2020 року Україна посіла 117-е місце зі 180 країн.

***

Разом з тим, сьогодні в світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв злочину геноциду, вшанування їхньої гідності та попередження цього злочину.

В цей день в 1948 році була прийнята Конвенція про відівернення злочину геноциду і покарання за нього.

Мета Дня – підвищувати обізнаність світової громадськості про саму Конвенцію, а також належним чином вшановувати пам’ять людей, які стали жертвою геноцидів та недопущення подібних злочинів у подальшому. Фундатором дослідження геноциду був Рафал Лемкін.

Саме він і запровадив цей термін у 1943-му році.

У преамбулі до Конвенції про геноцид зазначається, що випадки геноциду мали місце протягом всієї історії людства. Але терміна «геноцид» не існувало, доки Лемкін не ввів його, і на Нюрнберзькому судовому процесі не почалося переслідування осіб, винних у Голокості.

Упродовж останніх 100 років до найчисельніших жертв геноцид призвів на територіях тоталітарних політичних режимів (зокрема, в умовах нацистської Німеччини, комуністичних СРСР, Китаю, Кампучії, під час правління Саддама Хусейна в Іраку, в Османській імперії під час Першої світової війни).

Упродовж останніх десятиліть, у 1980–1990 роках геноцид учинявся під час так званих «етнічних чисток» в Африці, Азії й Європі.

Стосовно української людності політика геноциду й етноциду активно здійснювалася у ХХ ст.

Ознаки геноциду мають дії урядів різних країн стосовно кримських татар, українських німців, українських поляків, українських циган, українських греків, українських болгар. Але наймасовішим було вбивство голодом етнічних українців СРСР у 1932–1933 роках.

ПОДІЇ ДНЯ

Цього дня у 1917 році відкрився перший Курултай кримськотатарського народу.

Курултай у тюркських народів є традиційним інститутом вищої державної влади, який скликався в переломні і доленосні епохи історії. Таким доленосним мав стати 1917-й: після розвалу Російської імперії кримські татари зробили спробу реалізувати своє право на самовизначення. 25 березня 1917 року в Сімферополі було скликано Всекримський мусульманський з’їзд.

Тоді у його роботі взяли участь близько півтори тисячі представників народів Криму. З’їзд обрав Тимчасовий Кримсько-Мусульманський Виконавчий Комітет на чолі з Номаном Челебіджіханом.

Готувалися зміни в сфері освіти, випускалися газети, робилися кроки зі створення кримськотатарських військових частин.

Встановлювалися і зміцнювалися зв’язки з національними рухами на території Російської імперії. 14-15 жовтня 1917 року Мусульманський виконком провів з’їзд представників кримськотатарських організацій, на якому було вирішено, що подальшу долю Криму повинен вирішити Курултай.

На Курултай були обрані 76 делегатів. Сам Курултай відкрився 9 грудня в Ханському палаці Бахчисарая.

У церемонії відкриття першого Курултаю взяла участь делегація Української Центральної Ради. Біля самого палацу зібралося багато людей, грав військовий марш. Коротку вступну промову виголосив Муфтій Криму, Голова Центрального виконавчого Комітету Мусульман Криму Номан Челебіджіхан.

Номан Челебіджіхан

Засідання Курултаю тривали протягом грудня 1917 року.

На ньому розглядалися питання державного ладу Криму, взаємини кримських татар з іншими національностями на півострові, політика національного уряду, вироблення законів, що визначають різні сфери суспільного життя кримських татар, проведення корінних реформ. Курултай оголосив створення Кримської Народної Республіки, прийняв Конституцію, державну символіку, після чого оголосив себе парламентом.

Головою парламенту був обраний Асан Сабрі Айвазов, головою національного уряду – Номан Челебіджіхан. Однак більшовицький уряд Росії не визнав Кримську Народну Республіку і кримськотатарський уряд.

Вже 13 лютого, після півтораденних кровопролитних битв між більшовиками і кримськотатарськими ескадронами, які були розбиті через 10-кратну чисельну перевагу більшовиків, в Криму почався масовий «червоний терор». Голова кримськотатарського уряду Номан Челебіжіхан був заарештований і страчений.

За часів більшовицького режиму кримськотатарський народ зазнав виселення зі своєї історичної батьківщини, багато років поспіль поневірявся на чужині, чимало кримських татар сиділо в тюрмах за всіх радянських правителів від Сталіна до Горбачова.

Після анексії Росією Криму геноцид Кремля щодо кримських татар не припиняється, а методи в окупантів майже такі самі, як у їхніх попередників-чекістів.

У ЦЕЙ ДЕНЬ НАРОДИЛИСЯ

В УКРАЇНІ…

Борис Грінченко (1863-1910), письменник, етнограф. Автор фундаментальних праць, історичних нарисів, укладач першого тлумачного «Словника української мови» у чотирьох томах.

Один з організаторів і керівників «Просвіти», активний член Братства тарасівців.

Народився на хуторі Вільховий Яр на Харківщині.

Борис Грінченко навчився читати в 5 років, перечитав всю батьківську бібліотеку, почав писати вірші.

Навчався в Харківському реальному училищі, звідки за поширення заборонених царським урядом видань його виключили.

У 1881 році склав іспити на звання народного вчителя при Харківському університеті, вчителював у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини. Багато писав, його твори регулярно друкувалися в журналах та альманахах. 1902 року письменник переїхав до Києва.

Тут разом із дружиною Марією Загірною трудився над укладанням чотиритомного «Словника української мови», який було відзначено академічною премією.

***

Володимир, святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Української православної церкви (Київський патріархат), світське ім’я Василь Омелянович Романюк (1925-1995)

Все життя святійшого Патріарха було присвячене служінню Богові та Україні, боротьбі за її волю і незалежність, створенню єдиної, незалежної від Москви церкви. Звісно, за те він отримував від Московщини не ордени й посади, а тюрми і концтабори.

Загалом в ув’язненні святійший пробув майже 25 років – побував і на Колимі, і в таборах Мордовії та Якутії.

Після довгих років ув’язнення Василь Романюк зважився на безпрецедентний крок: оголосив про свою відмову від радянського громадянства та про розрив із Російською православною церквою.

Він першим з українських священиків перейшов під юрисдикцію Української православної церкви у діаспорі.

Після відбуття заслання емігрував на Захід, де здійснював служіння та читав лекції.

У 1990 році повернувся в Україну й був пострижений у ченці з іменем Володимир. Невдовзі отримав сан єпископа.

Після смерті патріарха Мстислава владику Володимира було обрано патріархом Української православної церкви Київського патріархату.

Під час похорону патріарха Володимира 18 липня 1995 року в центрі Києва почалися масові заворушення.

Їх спричинила відмова влади надати дозвіл на поховання патріарха на території Софіївського собору, а також жорстокі дії міліції. Ці події відомі як чорний або кривавий вівторок.

…І У СВІТІ

Кірк Дуглас (справж. – Іссур Данилович, 1916-2020), американський актор кіно, режисер і продюсер.

Народився в передмісті Нью-Йорка в сім’ї єврейських емігрантів до США з Російської імперії з міста Чауси в смузі осілості (нині Білорусь).

Закінчив Сент-Лоренський університет та академію драматичного мистецтва в Нью-Йорку. Під час Другої світової війни служив лейтенантом у військово-морському флоті США.

Знявся у фільмах: «Чемпіон», «Скляний звіринець», «Жага життя» (премія «Золотий глобус», 1957), «Спартак», «Сім днів у травні», «Угода».

Поставив фільми «Нероба», «Загін», зіграв у них головні ролі. Лауреат почесних премій і призів за внесок у розвиток кінематографа – «Золотий глобус», 1968; «Золотий ведмідь» МКФ у Берліні, 2001. На відміну від не менш знаменитого сина, Майкла Дугласа, довга і успішна кар’єра Дугласа-старшого була відзначена лише почесним «Оскаром» у 1996 році. У 1950-1960 роках Кірк Дуглас був одним із найуспішніших американських акторів.

Грав переважно крутих хлопців – ковбоїв, поліцейських. Йому вдавалися як позитивні герої, так і негідники.