День 4 грудня. Пам’ятні дати та події

Введення в храм Пресвятої Богородиці належить до числа дванадцяти найбільших церковних свят.

Це Богородичне свято встановлено на згадку про перші відвідини Храму трирічною Дівою Марією. Виконуючи дану Богові обітницю, батьки Марії привели її до Храму, і там священик за велінням Господнім увів її до Святого святих, куди лише раз на рік заходив сам.

Свято символізує початок нових взаємин між Богом і людиною, початок Нового Заповіту, нового життя і нової віри, адже невдовзі Марія стане Богоматір’ю й народить Спасителя. В народі свято Введення в храм Пресвятої Богородиці називали Третьою Пречистою, або Виденням.

Наші пращури вважали, що в цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, а тому свято й називали «Виденням». Введення відкриває собою зимовий святковий цикл. Тому й говорили: «Введення прийде, свят наведе».

І дійсно, після 4 грудня йшла низка дуже популярних у народі свят: Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколая, і, нарешті, Різдво, Новий рік, Водохреща.

З цією датою на всій території України пов’язано чимало прикмет, прогнозів і звичаїв.

У цей день українки варили перші від початку Пилипівського посту вареники – з грушками, маком, коноплями і обов’язково з медом.

А ще підмічали погоду: якщо на Введення буде мороз, то і Різдво з Водохрещею теж будуть морозними.

ПОДІЇ ДНЯ

У 1936 році в США відбулася прем’єра першого українського звукового фільму «Наталка Полтавка» – екранізації опери Миколи Лисенка, створеної за однойменною п’єсою Івана Котляревського.

Стрічку відзняв Іван Кавалерідзе на кіностудії «Українфільм». Фільм поновлено у 1969 році на кіностудії ім. О. Довженка.

У фільмі Наталку грала актриса Катерина Осмяловська (дружина Леся Липківського), яка під час зйомок була вагітна. 14 листопада 1936-го Осмяловська народила сина Костянтина, онука митрополита УАПЦ Василя Липківського, невдовзі розстріляного більшовиками.

Роль Миколи зіграв Степан Шкурат. Колишнього працівника депо з початковою освітою відкрив Іван Кавалерідзе. Олександр Довженко вважав Шкурата уособленням образу українського селянина і знімав у фільмах «Іван» (1932), «Аероград» (1935), «Щорс»(1939).

Фільм Кавалерідзе йшов три тижні поспіль у нью-йоркському кінотеатрі «Рузвельт», де навіть голлівудські бойовики довго не трималися довго. Щоденно 8-10 тисяч американців переглядали стрічку.

***

У 1939 році президія Верховної Ради СРСР ухвалила указ про розмежування областей між УРСР і БРСР, за яким в Україні були створено Львівську, Дрогобицьку, Станіславську, Тернопільську, Волинську та Рівненську області.

Водночас Берестейщина, яку населяли етнічні українці, відійшла Білорусі.

У грудні 1992 року відбувся IV Всеукраїнський з’їзд Народного Руху України.

Збори абсолютною більшістю голосів проголосували за рух як «незалежну громадсько-політичну організацію» – фактично НРУ перетворився на політичну партію.

Єдиним головою НРУ було обрано В. М.Чорновола. Мін’юст України зареєстрував Народний Рух України як партію вже 1 лютого 1993 року.

У ЦЕЙ ДЕНЬ НАРОДИЛИСЯ

В УКРАЇНІ…

Олег Тимошенко (1932-2010), хоровий диригент, педагог, народний артист України.

Народився в Кремінній на Луганщині. Закінчив Луганське музичне училище та Київську державну консерваторію.

Працював викладачем у Вінницькому музичному училищі та Київській консерваторії (у 1983–2004 роках – ректор вишу). Очолював хори у Вінниці, Харкові, Луганську, Києві, автор науково-методичних праць з історії та теорії хорового мистецтва.

***

Григорій Гладій (1954), актор театру та кіно, театральний режисер і педагог.

Народився у місті Хоросткові Тернопільської області.

Закінчив КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого та заочно – режисерський факультет ГІТІСу.

До 1983 року працював у театрах Харкова, Києва, Каунаса, у 1985-1990 – у театрі Анатолія Васильєва. З 1990-х років живе і працює у Квебеку (Канада). Вільно спілкується українською, російською, польською, литовською, англійською, французькою, італійською та німецькою мовами.

У фільмі «Зодіак» (1986) зіграв роль Мікалоюса Чюрльоніса – видатного литовського художника й композитора початку XX століття. У 2000 році знявся у фільмі Олеся Янчука «Нескорений», в якому виконав головну роль – генерала-хорунжого УПА Романа Шухевича.

У 2004 році відбулася перша постановка Гладія на українській сцені – «Істерія» за Тері Джонсоном про життя Зігмунда Фройда. Головну роль виконав Богдан Ступка.

У 2006 році виступив як режисер франко-канадського мюзиклу «Дракула: між коханням та смертю», головну роль в якому виконав відомий канадський співак Брюно Пельтьє. Серед пісень у спектаклі прозвучала українська народна пісня «Цвіте терен» у новій обробці. Крім того, головний персонаж мюзиклу виконував українською мовою вокальний фрагмент у стилі «козацького плачу».

Разом з українською громадою Канади пікетував російське посольство у березні 2014 року.

Брав участь у спільному проєкті з Віктором Морозовим та сестрами Тельнюк «Наш Шевченко: шлях до свободи» по містах Канади у травні-червні 2016 року.

***

Сергій Бубка (1963), легкоатлет, 35-разовий рекордсмен світу зі стрибків з жердиною. Чемпіон Європи і світу, олімпійський чемпіон у Сеулі (1988 рік). Заслужений майстер спорту, Герой України.

Родом з Луганщини. Стрибками із жердиною почав займатися у 1974 році. 13 липня 1985 року на паризькому стадіоні подолав небувалий рубіж – 6 метрів.

Вищу освіту здобув у Київському інституті фізичної культури, захистив кандидатську дисертацію «Формування індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання» в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України.

За заслуги в спорті Сергія Бубку було нагороджено орденами СРСР (Трудового Червоного Прапора, Леніна) та України (Почесною відзнакою Президента України, орденами «За заслуги» II та I ст., Князя Ярослава Мудрого V, IV та III ст., Свободи.

4 лютого 2001 року Сергію Бубці присвоєно звання Героя України з врученням ордену Держави.

…І У СВІТІ

Райнер Марія Рільке (1875-1926), австрійський поет, один з найвидатніших поетів ХХ ст.

Увійшов в історію літератури оригінальними трактуваннями «вічних» тем, пильною увагою до художньої спадщини минулих епох і стриманим естетичним новаторством. У 1899-1900 рр. був в Україні, відвідав могилу Т. Шевченка.

Українською мовою твори Рільке перекладали Павло Тичина, Микола Зеров, Микола Бажан, Микола Лукаш, Василь Стус.

Про свої «муки» над перекладами творів австрійського поета Бажан пише в листі російському письменнику В.Огнєву (4 вересня 1972 р.): «Дуже зайнятий перекладами Рільке. Як я себе лаю, що взявся за цю важку справу. От чортів чехо-російсько-австрійсько-німецький фокусник і вигадник! Мучуся над ним – розплутування самих «Дуїнянських елегій» чого варте. Зуби болять, але водночас він затягує і не пускає. Ходжу зарільчений по вуха».

Бажанові переклади Рільке із захватом читав Василь Стус на засланні.

Перебуваючи в мордовському концтаборі, він – навіть за тих нелюдських обставин – намагався й сам перекладати з Рільке, насамперед його «Сонети до Орфея». Втім, багато текстів було конфісковано і втрачено, залишилось лише те, що поет надсилав у листах до рідних.

***

Роберта Лінн Бондар (1945), перша канадська жінка-астронавт і перша лікарка-невролог, яка побувала в космосі.

Народилася в сім’ї українців.

Навчалася в Університеті Гвелф (1969), закінчила докторантуру в Торонтському університеті й захистила дисертацію у галузі медицини.

У 1984 році зарахована до загону астронавтів, пройшла підготовку до космічного польоту в NASA (США).

22-30 січня 1992 року Бондар стала першою канадською жінкою-астронавтом. під час космічного польоту, який тривав 8 діб, Бондар проводила дослідження впливів антигравітації (невагомості) на людину та рослини.

Володарка численних урядових нагород, обрана членом Королівського наукового товариства Канади, почесний доктор понад 20 університетів США та Канади.

Ім’я Бондар увічнено у Залі слави Канади.