
Супутник «Січ-1», як і його ракета-носій «Циклон» були створені фахівцями Державного конструкторського бюро «Південне» ім. Янгеля і вироблені на ДП «Виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» у Дніпрі.
«Січ-1» був призначений для спостереження поверхні Землі в інтересах господарської діяльності та проведення наукових експериментів з дослідження іоносфери та магнітосфери.
Прослужив супутник «Січ-1» понад п’ять років, хоча планувалося його експлуатувати тільки один рік.
Згодом на навколоземній орбіті супутника-первістка змінили інші українські супутники серії «Січ».
ПОДІЇ ДНЯ
Цього дня, у 2015 році, під стінами українського парламенту сталися сутички, в результаті яких загинули чотири бійці Нацгвардії.

Приводом для протестів стало підтримання Верховною Радою в першому читанні зміни до Конституції України щодо децентралізації. Представники «Свободи», Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської платформи та УКРОПу, організували мітинг під Верховною Радою з метою не допустити прийняття цього законопроекту.
Паралельний мітинг проводила Українська асоціація власників зброї з метою прийняття закону про цивільних обіг зброї та боєприпасів.
Одразу ж після ухвалення депутатами законопроекту, мітингарі почали наступ на будівлю Верховної Ради, яку охороняв кордон правоохоронців. У їхній бік спочатку кидали бруківку, димові шашки, пакети зі сльозогінним газом, а потім і бойову гранату.
Тоді у результаті сутичок загинули 4 бійці Нацгвардії та 144 людини отримали тілесні ушкодження. Як з’ясували правоохоронці, заворушення були спровоковані членами ВО «Свобода».
У липні 2016 року Генпрокуратура затвердила обвинувальний акт у кримінальному провадженні за фактом масових заворушень біля Верховної Ради 31 серпня 2015 року.
Серед обвинувачених у справі екс-міністр аграрної політики і продовольства Ігор Швайка, голова Київської обласної організації ВО «Свобода» Ігор Сабій, член ВО «Свобода» Ігор Сосна, член партії «Свобода» Сергій Бойко, Юрій Сиротюк.
У цей день народилися
В УКРАЇНІ…
Осип Назарук (1883-1940), письменник, публіцист, громадсько-політичний діяч, журналіст.

Навчався на юридичному факультеті Львівського університету, був одним з керівників студентського руху в Галичині.
У 1915–1918 роках очолював пресову службу та секретаріат Українських січових стрільців на Поділлі.
З жовтня 1918 року – член Української Національної Ради ЗУНР. У 1920 емігрував до Відня, згодом переїхав у Канаду і США.
В Америці був редактором журналу «Січ» та газети «Америка».
Як письменник, звертався до історичної тематики («Князь Ярослав Осмомисл», «Проти орд Чингізхана»). Написав ряд публіцистичних творів про Українських січових стрільців, розвідок з питань громадсько-політичного життя.
***
Андрій Волощак (1890-1973), поет, розробник української абетки шрифтом Брайля.

Народився на Львівщині. Під час Першої світової війни був призваний до австрійського війська, воював в українському підрозділі на східному фронті, в Галичині. У 1914 році Андрій Волощак був поранений і втратив зір.
Тоді ж почав писати. Вивчає слов’янську філологію у Цісарсько-королівському німецькому університеті в Празі, потім – у Львівському цісарсько-королівському університеті.
Опанувавши шрифт Брайля для незрячих, Андрій Волощак розробив на його основі українську абетку, яка використовується й досі.
***
Нестор Нижанківський (1893-1940), композитор, піаніст і музичний критик.
Народився в місті Бережани (Тернопільщина) в родині композитора, диригента, греко-католицького священика Остапа Нижанківського. Навчався у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка у Львові, у Віденській музичній академії, у Празькій консерваторії.

Від 1928 року Нижанківський включився у музичний процес Західної України, посівши посаду викладача Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка у Львові.
Сам Нестор Нижанківський так визначив риси свого композиторського стилю:
«Я є лірик з великою дозою героїзму. Не гармонік, більше контрапунтик. Трошки імпресіоніст – але більше мелодик. …Хочу здобути якнайбільше засобів виразу, щоб було з чим підійти до того сфінкса, який до тепер не розгаданий, а є так приманюючий – до народної пісні…»
***
Микола Кумановський (1951-2016), художник і поет.
Народився в містечку Сатанові на Хмельниччині. Батько пережив Голодомор 1933-го, німецький полон. Мати разом із сім’єю після розкуркулення потрапила у заслання до Казахстану, звідки після війни ледь не пішки повернулася в Україну.

У 1975 закінчив факультет кераміки Львівського училища прикладного мистецтва ім. Івана Труша.
Перебував під впливом львівського андерґраунду, захоплювався поезією та філософією.
У 1977–1979 роках навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва, який покинув, вважаючи, що не здобуде там нічого нового.
Микола Кумановський працював бутафором Львівського театру ляльок, художником-постановником Волинського театру ляльок у Луцьку, згодом обіймав посаду головного художника цього театру.
У Луцьку він організовує низку опозиційних совєтському ідеологічному мистецтву виставок, видає культурологічний часопис «Вулик». Але з кінця 1980-х років займається лише творчістю, на життя заробляє розписами храмів.
У 1994 видає збірку художніх творів з власними ілюстраціями «Книга Кострубізмів».
Лише на початку 2000-х років до нього нарешті приходить визнання, а у різних містах України проходять численні виставки його творів. Саме роботи Миколи Кумановського стали основою музею сучасного українського мистецтва у Луцьку.
Провідні теми творів художника – трагізм людського буття, швидкоплинність часу, безпорадність існування.
***
Едуард Хорошун (1973), військовий хірург, полковник медичної служби ЗСУ.

Народився у Южно-Сахалінську – за місцем служби батька. Військовик у четвертому поколінні, з прадіда.
Закінчив Дніпропетровську медичну академію, потім – військово-медичну академію.
З 2007-го року і до анексії Криму був начальником клініки невідкладної хірургії і пошкоджень у Севастополі. Навесні 2014 року з військами, що не зрадили присязі, вийшов на материкову Україну.
На початку літа 2014 року в Дніпропетровському регіоні налагоджував евакуацію, надання допомоги пораненим, які надходили з району проведення бойових дій.
Потім був головним хірургом 61-го мобільного госпіталю.
Під час «Іловайського котла» у госпіталі прооперували за три доби 254 людини.
З кінця 2015 по кінець 2017 рік Едуард Хорошун – начальник Центрального військово-медичного управління, постійно виїжджає на передову для налагодження роботи медиків.
З січня 2018 року знову очолює клініку невідкладної та ендоскопічної хірургії Військово-медичний клінічний центр Південного регіону в Одесі.
…І У СВІТІ
Марія Монтессорі (1870-1952), італійська учена-педагог, доктор медицини, професор антропології та гігієни.

Розробляла методи розвитку органів чуття у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.
Прихильниця вільного виховання. Авторка книги «Будинок дитини. Метод наукової педагогіки».
Річард Гір (1949), популярний американський актор, володар багатьох професійних нагород, зокрема «Золотого глобуса» (2003), громадський активіст, а також один із головних голлівудських буддистів.

Знявся у фільмах: «Офіцер і джентльмен», «Клуб «Коттон», «Кралечка», «Серпнева рапсодія», «Осінь у Нью-Йорку», «Давайте потанцюємо», «Чикаго».
Загалом його фільмографія складається з понад 40 фільмів.
Актор є противником ядерних випробувань, усілякого роду насилля, воєн і конфліктів, відомий він також і своїм вегетаріанством.
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3306863-31-serpna-pamatni-dati.html





