День 30 листопада. Пам’ятні дати та події

На Майдані Незалежності тієї листопадової ночі перебувало до 400 протестувальників.

Ще перед 4-ю годиною ранку на головну площу Києва і України почали завозити вантажівками елементи новорічної ялинки. Тоді ж загони міліції (до 2000 чоловік) оточили активістів – одні з них, стомлені, дрімали, інші грілися біля багаття, хтось співав пісні.

Ця силова спецоперація називалася досить прозаїчно: «розчисткою території для встановлення новорічної ялинки».

На відеозаписах, оприлюднених в інтернеті, було видно, як бійці «Беркуту» витісняли людей з-під монументу Незалежності, б’ючи їх кийками та ногами.

Декого продовжували бити навіть після того, як він упав; міліціянти у повній бойовій екіпіровці гналися за своїми беззбройними жертвами, переслідуючи тих далеко за межами Майдану.

Для багатьох єдиним прихистком став Михайлівський монастир, який у лиху годину відкрив свої двері тієї страшної ночі для багатьох переслідуваних.

Внаслідок дій «Беркуту» постраждали щонайменше 79 осіб. 35 людей міліціонери затримали, але згодом відпустили.

Проти учасників мітингу відкрили два кримінальних провадження – за статтями «спротив представникам влади» і «хуліганство». У МВС розгін протестувальників пояснювали провокаціями з їхнього боку. Від дій силовиків тодішнє керівництво держави відмежувалося; нікого не було покарано, розслідування не було почато.

Події 30 листопада стали переломним моментом в українських протестах кінця 2013 року, змістивши акцент протестів із проєвропейського на антиурядовий.

Наступного дня, 1 грудня 2013 року, у Києві відбувся один із найвелелюдніших мітингів, що дав поштовх подальшому загостренню протистояння між українцями і владою.

ПОДІЇ ДНЯ:

Цього дня у 1939 році почалась радянсько-фінська війна, яка згодом отримала назву «Зимової».

Після того як 28 листопада фінський уряд відхилив ультимативні радянські пропозиції про зміну кордонів у Карелії і передачу військово-морської бази Ганко, 30 листопада без попередження Червона армія почала обстріл фінської території, силами чотирьох армій перейшла кордон на фронті від Балтійського до Баренцевого моря і здійснила авіаналіт на Гельсинкі.

Війна, яку керівництво СРСР намагалось подати міжнародній спільноті як внутрішній фінський конфлікт, завершилась через 105 діб поразкою Фінляндії, яка була змушена піти на значні територіальні поступки – до СРСР відійшов Карельський перешийок, частина півостровів Рибацький і Середній на Півночі, частина Лапландії, а база Ганко була взята Радянським Союзом в оренду на 30 років.

Близько 450 тисяч фінів довелось переселяти у глибинні райони Фінляндії.

Проте, не дивлячись на втрати Фінляндії, вона все ж таки відстояла свою незалежність, а СРСР мав доволі відчутні наслідки: як агресора його було виключено з Ліги Націй.

У ЦЕЙ ДЕНЬ НАРОДИЛИСЯ

В УКРАЇНІ…

Назарій Яремчук (1951-1995), естрадний співак, лауреат премії ім. Тараса Шевченка.

Назарій Яремчук відомий, насамперед, виконанням українських пісень – «Чуєш мамо», «Зачаруй», «А матіоли цвіт», «Червона рута», «Водограй», «Смерекова хата», «Гай, зелений гай», «Родина», «Я піду в далекі гори», «Пісня буде поміж нас» та ін.

Народився Назарій Яремчук в селі Рівня (Буковина) в селянській родині де був четвертою дитиною.

І батько, і мати мали чудові голоси, мати ще й грала на мандоліні. Мріяв стати географом – подавав в Чернівецький університет на географічний факультет, але не пройшов по конкурсу. Тільки з другої спроби у 1970 році, коли Назарій уже був солістом «Смерічки», він зміг вступити до університету.

У 1975 році, коли розпався дует Зінкевич-Яремчук, Назарій, отримавши диплом, влаштувався працювати старшим інженером на кафедрі економічної географії університету. Але любов до пісні виявилася сильнішою над усе – він повернувся до Чернівецької філармонії.

Закінчив Київський державний інститут культури імені Карпенка-Карого. У 70-х роках не було в Україні популярнішого ансамблю ніж «Смерічка» – він чарував слухачів національним колоритом та українським духом. Довгий час на естраді в Яремчука було амплуа ліричного героя, але він говорив, що любить виконувати пісні, у яких сполучається лірика й громадянське звучання.

Він виступав перед солдатами, неодноразово бував з концертами у 30-кілометровій зоні відчуження, де виступав перед ліквідаторами Чорнобильської аварії.

Якось співака вкотре запитали, що для нього значить пісня. Яремчук трохи помовчав, а потім відповів:

«Пісня для мене – це все. Це вираження людських почуттів. Без пісні я не уявляю свого життя».

Життя видатного співака обірвалося надзвичайно рано – він відійшов у вічність у 43.

Анатолій Кущ (1945), скульптор, народний художник України.

Народився у Києві. Закінчив Київський державний художній інститут, аспірантуру Академії мистецтв СРСР. Працює в жанрі станкової та монументальної скульптури. У творчому доробку Анатолія Куща – десятки пам’ятників і монументально-декоративних композицій.

Автор циклу пам’ятників «Шляхи Тараса» на Черкащині; пам’ятників Тарасу Шевченко в Бурштині (Івано-Франківщина), Слуцьку (Білорусь), Варшаві (Польща); «Полеглим козакам» у Пляшеві на Рівненщині; «Жертвам голодомору в Україні 1933 року» у Чикаго (США); Богдану Хмельницькому у Рокфорді (США). Брав участь в оформлення станції метро «Театральна» у Києві.

Також у столиці створив пам’ятники «Засновникам Київської Русі», «Архангела Михаїла» та «Пилипу Орлику» й одну з «візитівок» Києва – Монумент Незалежності України.

…І У СВІТІ

Вінстон Черчілль (1874-1965), один з найвизначніших політичних діячів Великобританії ХХ ст.

Двічі обіймав посаду прем’єр-міністра Великобританії – 1940–1945, 1951–1955. Був одним із лідерів Консервативної партії.

Коли в червні 1941 року Гітлер напав на СРСР, переконаний антикомуніст Черчилль заявив у парламенті: «Небезпека для Росії – це небезпека для нас». Відтоді Британія всіляко допомагала СРСР, Черчилль листувався зі Сталіном, тричі з ним зустрічався й відгукувався про нього досить позитивно.

Втім, після закінчення війни, побачивши дії «батька радянських народів», піддавав тирана різкій критиці.

У 1953 році Вінстон Черчилль був удостоєний Нобелівської премії з літератури за блискуче написану книгу про Другу світову війну – британський лідер був не тільки видатним політиком, військовим, але й неабияким письменником.

Висловлювання Черчилля давно стали афоризмами. «Якщо країна, обираючи між війною і ганьбою, обирає ганьбу, вона одержує і війну і ганьбу»; «Війна – це, передусім, перелік помилок і прорахунків»; «Відповідальність – це та ціна, яку ми платимо за владу».

***

Терренс Малік (1943), американський кінорежисер.

Малік зняв лише десять повнометражних фільмів, серед яких «Спустошені землі», «Дні жнив», де одну з головних ролей блискуче зіграв нікому тоді ще не відомий молодий актор Річард Гір, «Тонка червона лінія», «Новий Світ», «Древо життя», «До чуда».

Якщо перші кінороботи режисера увійшли до золотого фонду кінематографа, то останні викликають неоднозначну реакцію навіть у критиків.

Дехто категорично називає останні кінострічки режисера відвертим кітчем та «катастрофою».

Зокрема, це стосується «Древа життя» – фільму, з одного боку удостоєного Золотої пальмової гілки Каннського кінофестивалю (2011), а з іншого – освистаного публікою на тому ж таки МКФ. Свист, улюлюкання та сміх лунали і на прем’єрі фільму «До чуда» (2012) з українською красунею Ольгою Куриленко та Беном Аффлеком у головних ролях.