День 24 листопада. Пам’ятні дати та події

Михайло Грушевський (1866-1934) був головою Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918), дійсним членом Чеської АН (1914), ВУАН (1923) та АН СРСР (1929), багаторічним головою Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові (1897–1913), завідувачем кафедри історії Львівського університету (1894–1914).

Автор понад 2000 наукових праць, художніх творів.

У березні 1931 року Грушевський був звинувачений в українському буржуазному націоналізмі й керівництві підпільною антирадянською організацією і висланий до Москви під чекістський нагляд.

Хворого вченого залякували й усіляко шантажували, зокрема, погрожували ув’язнити його доньку Катерину і все заради того, аби він «зізнався» у не скоєних злочинах. Згодом справу начебто закрили, але пильного стеження за науковцем не полишали.

Помер Грушевський 24 листопада 1934 року у російському курортному Кисловодську від сепсису через три дні після операції з видалення фурункула. Операцію провів лікар місцевої лікарні, котрий, навіть, хірургом не був.

Наступного дня газета «Вісті» від Ради Народних Комісарів УСРР вмістила повідомлення про смерть. У постанові Раднаркому зазначалося: «Зважаючи на особливі наукові заслуги перед Радянською Соціалістичною Республікою академіка Грушевського М.С., Рада Народних Комісарів УСРР постановила: поховати академіка Грушевського М.С. у столиці України – Києві.

Похорон взяти на рахунок держави».

З похорон Грушевського чекісти зробили фарс, вдало скориставшись нагодою для чергового піар-ходу у власних інтересах, представивши українського вченого «радянським академіком», що визнавав і всіляко підтримував соціалістичний лад.

Але зовсім скоро ім’я науковця й політика викреслили з вітчизняної науки та історії, а праці заборонили, запроторивши у спецфонди.

ПОДІЇ ДНЯ

Цього дня у 2013 році у Києві на Майдані Незалежності відбувся найбільший мітинг опозиції за період президентського правління Януковича, який зібрав за різними оцінками від 60 до 150 тисяч чоловік.

Євромайданівці вимагали відставки уряду Азарова, підписання «Угоду про асоціацію України та Євросоюзу» на саміті у Вільнюсі, звільнення з ув’язнення Юлії Тимошенко, а також звернулися до країн Заходу із закликом запровадити персональні санкції проти Януковича та представників його влади.

На Майдані Незалежності почалось встановлення наметів протестувальників, пікетування Кабінету Міністрів.

Цього дня «Євромайдани» зібралися також у багатьох містах світу: Мюнхені, Берліні, Женеві, Парижі, Лондоні, Осло, Стокгольмі, Будапешті, Вільнюсі, Тбілісі та ін.

У ЦЕЙ ДЕНЬ НАРОДИЛИСЯ

Сергій Бондарєв (1981- 2014), Герой Небесної Сотні. Народився у Краматорську Донецької області. Програміст GlobalLogic, останні роки жив і працював у Києві

Навчався в фізико-математичному класі. Мріяв вивчитися на архіваріуса, захоплювався історією України, але вступив до Донбаської державної машинобудівної академіі на факультет автоматизації машинобудування за спеціальністю інформаційні технології програмування.

Загинув під час подій 18 лютого 2014 року на Майдані.

Помер від чотирьох кульових поранень під час першого штурму біля Будинку профспілок. Похований на кладовищі селища Чабани Києво-Святошинського району Київської області.

Сергій залишив дружину Світлану, з якою вони чекали свого первістка – на момент його загибелі жінка була на сьомому місяці вагітності.

***

Марія Башкирцева (1858-1884), художниця і письменниця.

Померла у 24-річному віці від сухот. Дівчинка з диканського хутора Гавронці була геніально обдарована: володіла шістьма іноземними мовами, гарно співала (їй пророкували кар’єру оперної співачки), прекрасно малювала і мала літературний хист. Її картини знаходяться в Луврі, в музеї Орсе в Парижі, в Третьяковській галереї, в музеях Ніцци та Амстердама.

Було видано, хоча й з купюрами, «Щоденник Башкирцевої».

Картинам художниці високу оцінку давав Ілля Рєпін; Цвєтаєва присвятила їй «Вечірній альбом».

***

Микола Кричевський (1898-1961), живописець, художник театру, графік. Належав до славетної родини українських художників Кричевських.

У 1919 році разом з Театром Миколи Садовського виїхав до Чехословаччини.

Закінчив у 1928 році художньо-промислову школу в Празі, у 1929 виїхав до Парижа, де оформляв театральні вистави, писав акварельні краєвиди Франції та Італії, оформляв книжки.