День 19 жовтня. Пам’ятні дати та події

Як відомо, під час Першої світової війни австро-угорська державність опинилася в глибокій кризі.

Щоб запобігти остаточному розпаду країни, 16 жовтня імператор Австро-Угорщини Карл І видав маніфест, яким надав право самовизначення підкореним народам та проголосив курс на перебудову імперії на федеративних засадах. Інтереси народів мали представляти національні ради, які утворювалися з депутатів Державної Ради кожної нації.

За таких умов 18 жовтня був обраний представницький орган українського народу – Українська Національна Рада. До її складу увійшли депутати австрійського парламенту, крайових сеймів Галичини та Буковини, представники українських політичних партій. Очолив УНРаду голова української парламентської репрезентації в австрійському парламенті, адвокат Євген Петрушевич.

Наступного дня, спираючись на право народів на самовизначення, УНРада проголосила Українську державу на всій українській етнічній території Галичини, Буковини й Закарпаття.

Мотивуючи свої наміри правом українського народу на власну державу, українські депутати звернулися до австрійського уряду з питанням про передачу їй усієї повноти влади у Галичині та Буковині, на що отримали категоричну відмову.

Зрештою, аби запобігти переходу під владу Польщі західних українських земель, в ніч на 1 листопада 1918 року, у Львові спалахнуло повстання, в результаті якого була створена Західно-Українська Народна Республіка.

У ЦЕЙ ДЕНЬ НАРОДИЛИСЯ

Сергій Васильківський (1854-1917), український живописець, пейзажист, баталіст.

Народився у місті Ізюм на Харківщині. Навчався у Петербурзькій Академії Мистецтв.

За серію пейзажних етюдів, в яких художник зобразив мальовничу українську природу, отримав 5 срібних і одну малу золоту медаль, а за картину «На Дінці» – велику золоту і право на зарубіжну поїздку для фахового вдосконалення.

Жив у Франції, подорожував Англією, Іспанією, Італією, Південною Африкою та Німеччиною.

Повернувшись на батьківщину, продовжив малювати українські праліси та левади, сільські хати та вулиці в різні пори року. Все частіше художник звертається і до історичних тем. Типовий сюжет його картин – озброєний козак-вершник в степу або група козаків на сторожі, в кінному поході чи на відпочинку.

Розквіт творчості Сергія Васильківського припадає на останню третину XIX століття, період, коли в Україні діяли Емський акт та Валуєвський циркуляр про заборону українського друкованого слова.

Звернення художників до рідної історії, до відображення природи України, народних типажів, етнографічних особливостей селянського або козацького побуту, звичаїв та обрядів, народної архітектури було своєрідною формою протесту, боротьби митців за утвердження національної гідності свого народу.

***

Олена Курило (1890-1946), мовознавиця, розробляла українську наукову термінологію. Жертва сталінського терору.

Народилася у Гродненській губернії. Навчалася на філологічному відділі філософського факультету Кенігсберзького університету, на історико-філологічному факультеті Вищих жіночих курсів при Варшавському університеті.

У роки існування УНР Олена Курило вже жила в Києві. Там вона створила підручник української граматики для дітей, що витримав 13 перевидань. «Це не була наукова праця, – писав знаний мовознавець Юрій Шевельов, – це був практичний підручник для дітей, але він будив любов до своєї країни й мови і защеплював норми цієї мови».

У цей же період Курило працювала над розробкою української термінології. Вона особисто склала кілька словників, серед яких  – російсько-українські словники медичної та хімічної термінології.

У 1921 року було утворено Інститут української наукової мови.

Попри гучну назву, у перший рік існування інститут мав лише одну штатну посаду – старшого наукового співробітника, філолога-консультанта, яку й посідала Курило. Була постійною позаштатною співробітницею Фольклорно-етнографічної комісії, займалася діалектологією, їздила у фольклорні експедиції на Чернігівщину та на Полтавщину.

На початку 1930-х років, коли почався наступ на українську інтелігенцію, плідна праця Курило була перервана. Аби врятуватися від арешту, вона виїхала зі своїм цивільним чоловіком музикознавцем-фольклористом Климентом Квіткою до Москви, де займалася викладацькою діяльністю в Московському обласному педагогічному інституті.

1938 року Олена Курило була заарештована й засуджена до 8 років таборів. Її звинувачували в належності до «українського контрреволюційного націоналістичного підпілля». 5 жовтня 1946 р. Олена Курило вийшла на волю. Подальша доля її не відома, до наукової діяльності вона більше не повернулася.

***

Богдан Гаврилишин (1926-2016), відомий канадський, швейцарський економіст українського походження, громадський діяч, меценат. Його називають найвпливовішим українцем у світі.

Народився в селі Коропець, на Тернопільщині. 1943 року потрапив до Німеччини.

У таборі біженців отримав середню освіту. 1947 року родина Гаврилишиних виїхала до Канади. Працював лісорубом, офіціантом. 1954 року здобув магістерський ступінь в університеті Торонто за фахом «інженер-механік». За три роки на першому робочому місці з інженера дослужився до керівника.

З 1960 року мешкає в Швейцарії. Працював директором з навчання Міжнародного інституту менеджменту (МІМ), у 1968-1986 роках очолював його. На початку 1970-х у рамках святкування 25-річчя інституту організував економічні дискусії у швейцарському селищі Давос. Відтоді зібрання провідних економістів і політиків світу там стали регулярними.

З 1988 року працював на громадських засадах в Україні, був радником першого президента України Леоніда Кравчука та декількох відомих українських політиків, засновником відомих неурядових організацій – відділення МІМ у Києві, фонду «Відродження», Міжнародного центру перспективних досліджень, власного благодійного фонду. Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».

Богдан Гаврилишин вважав себе не економістом, а «людиною, яка знає щось майже про все, і розуміє співвідношення між різними явищами».

Його життя – яскравий приклад стовідсоткової успішності, абсолютний зразок «людини, що всім завдячує самій собі» – self-made man, або ж просто, як казав інший всесвітньо відомий українець Петро Яцик, він – «українець, який відмовився бути бідним».

***

Євген Безніско (1937-2015), художник, графік. Відомий ілюстраціями до творів Івана Франка.

Народився у місті Кагарлик на Київщині.

Майже 40 років працював над офортами та ліноритами за мотивами творів Івана Франка (поеми «Мойсей», «Смерть Каїна», «Панські жарти», «Ботокуди», «Похорон», «Христос і хрест», «Рубач». «Каменярі» тощо), Лесі Українки (драми «Лісова пісня», «Вавилонський полон», «В катакомбах», «Одержима», «На полі крови» тощо), Василя Стефаника (низка новел).

У 1997 та 2004 роках працював у Чорнобильській зоні, де створив цикл з 45 пастелей.

Видання-білінгва поеми «Мойсей» мовою оригіналу та у перекладі англійською з ілюстраціями Євгена Безніска, було визнане найкращою книгою XXIV Форуму видавців у Львові у номінації «Класична українська література».

Євген Безніско також створив низку портретів визначних культурних і громадських діячів України. Зокрема його портрет кардинала Йосипа Сліпого був подарований від Львівщини папі Івану Павлові II у 1996 році.

Роботи митця зберігаються в музеях США, Аргентини, Канади, Франції.

***

Маркіян Камиш (1988), письменник, сталкер Чорнобильскої зони.

Народився в сім’ї ліквідатора, фізика-ядерника та інженера-конструктора відділу електростатичних прискорювачів Інституту ядерних досліджень в Києві.

У 2005 році Маркіян вступив на історичний факультет Київського національного університету ім.Т.Шевченка, але покинув навчання, аби присвятити себе літературі та нелегальним дослідженням Чорнобильської зони. В 2010-2017 роках – нелегальний сталкер Чорнобиля, здійснив масу експедицій за колючий дріт, сумарно проживши в Зоні більше року.

Роман «Оформляндія або прогулянка в Зону», що став результатом цих досліджень, здобув вкрай схвальні відгуки критиків в Україні.

В 2016 році «Оформляндія» опублікована у Франції видавничим домом Flammarion під назвою «La Zone». «Дивовижна книга» – так охарактеризував «Оформляндію» культовий паризький часопис Le Nouvel Observateur.

Італійське видання книги під назвою “Una passeggiata nella zona” (2019) теж отримало схвальні відгуки критики. “Оформляндія” увійшла до десяти книжок року за версією авторитетного видання la Repubblica, як одна з “Сузір’я з десяти книг, які найкраще відображають дух часу”.

Серед творів Камиша про сучасний Чорнобиль відзначають повість «Чормет», що розповідає про чорнобильських мародерів, які промишляють металобрухтом.

Маркіян Камиш був учасником «мовного Майдану» 2012 року та Революції Гідності.