День 10 грудня. Пам’ятні дати та події

10 грудня 1948 року Організація Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини – перший універсальний міжнародний акт з прав людини, що проголошує цивільні та політичні права і свободи особистості – рівність всіх перед законом, право кожного на свободу й особисту недоторканність, свободу совісті та інші. У Декларації заявлено також, що всі люди мають рівні права, які не залежать від їх раси, статі, мови, релігії тощо.

В основу документа були покладені всі напрацювання людської думки, які були на той момент у даному питанні. Це був перший досвід колективної розробки універсального документа з прав людини.

У 1950 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 10 грудня Днем прав людини. Нині чимало країн включають основні положення Декларації в своє базове законодавство і конституції.

ПОДІЇ ДНЯ

Цього дня, у 1901 році, в п’яту річницю смерті шведського інженера-хіміка, винахідника і промисловця, засновника Нобелівських премій Альфреда Бернхарда Нобеля (1833-1896), у Стокгольмі та Осло були вручені перші премії, які на сьогодні є одними з найпрестижніших міжнародних відзнак.

Першими лауреатами стали: Вільгельм Рентген (Німеччина, фізика), Якоб Ван-Гофф (Нідерланди, хімія), Еміль Берінг (Німеччина, фізіологія і медицина), Франсуа Сюллі-Прюдом (Франція, література), Жан Анрі Дюнан (Швейцарія, премія миру) та Фредерік Пассі (Франція, премія миру).

Традицію вручати премії саме в цей день продовжено й нині. Як правило, церемонія нагородження проходить в столицях Швеції та Норвегії.

В Стокгольмі королем Швеції вручаються премії в галузі фізики, хімії, фізіології та медицини, літератури й економіки, а премія миру – в Осло головою Норвезького нобелівського комітету в присутності короля Норвегії та членів королівської родини. Через пандемію коронавірусної хвороби Фонд Нобеля, який займається організацією церемоній вручення Нобелівських премій, прийняв рішення, що в 2021 році, нагороди мають вручатися лауреатам в їхніх рідних країнах.

Таке ж рішення було прийнято і у минулому році.

До речі, у 1985 році діаспора намагалась висунути Василя Стуса на здобуття Нобелівської премії 1986 року з літератури, але він 4 вересня 1985 року помер у таборі як політичний в’язень. Є припущення, що Стуса убили через те, що його висунули на премію – за правилами премію не можна вручати посмертно.

У 2021 році комітет Верховної ради з питань гуманітарної та інформаційної політики підтримав ініціативу номінувати українську письменницю Ліну Костенко на Нобелівську премію з літератури в 2022 році.

У ніч із 10 на 11 грудня 2013 року численні підрозділи внутрішніх військ і «Беркута» зробили першу спробу розігнати мирних протестувальників на Майдані у Києві.

Тоді Михайлівський Золотоверхий собор безперервно бив у дзвони – як під час навали татар у грудні 1240 року.

Почав бити в набат дзвонар монастиря Іван Сидор. На дзвін з усього міста стікалися кияни.

Основною точкою протистояння стала барикада на Інститутській, а після її руйнування беркутівцями – Європейська площа.

Із кожною годиною людей у центрі столиці більшало – станом на п’яту ранку мітингувальників на Майдані було вже близько 10 тисяч.

Кількома годинами пізніше силовики спробували штурмувати Київраду, однак протестувальники почали поливати їх із другого поверху водою з пожежних брандспойтів, а на вході до КМДА зчинилася бійка.

Тим часом кількісна перевага вже явно була на боці активістів Майдану, і спецназівці під зростаючим натиском людей відступили.

У ЦЕЙ ДЕНЬ НАРОДИЛИСЯ

В УКРАЇНІ…

Макс Гельман (1892-1979), скульптор і педагог.

Народився в Одесі. Мистецьку освіту отримав у петроградській школі Товариства заохочування мистецтв, Вищих художньо-технічних майстернях (Москва), Вищому художньо-технічному інституті (Ленінград).

У 1926-1964 роках – викладач, професор Київського художнього інститута. Серед відомих учнів: Костянтин Годулян, Галина Петрашевич, Оксана Супрун, Іван Зноба, Антоніна Тебенькова, Володимир Мілько, Лідія Трегубова, Марія Баринова.

Працював у галузі станкової скульптури. Гельман був автором скульптур спортсменів, установлених у 1930-х роках у Києві на стадіоні «Динамо».

***

Микола Кацал (1940 – 1916), диригент, лауреат Шевченківської премії.

Народився у Проскурові (нині Хмельницький).

Музичну освіту здобув у Львівській консерваторії. У 1971 заснував славетний львівський хор хлопчиків «Дударик».

На його базі у1989 році було відкрито першу українську державну хорову школу.

Спеціально для неї влада Львова передала приміщення колишнього міського шпиталю св. Лазаря. Донині у хоровій школі окрім уроків співу навчають сольфеджіо, музичної літератури, гри на інструментах – скрипці, гітарі, сопілці, фортепіано, бандурі та акордеоні.

Микола Кацал – ініціатор створення Львівського християнського екуменічного братства (2002 р.), як прообразу духовної консолідації українського народу.

***

Ігор Поклад (1941), композитор.

Випускник Київської консерваторії.

Ще під час навчання був художнім керівником ансамблю «Мрія».

Ігор Поклад – професійний композитор, чудовий мелодист, тому йому до снаги будь-які жанри: і академічна музика, і пісні, і музика до театру та кіно.

Але найбільш яскраво він реалізував себе в пісні. Хто не чув його «Ой летіли дикі гуси», «Чарівну скрипку», «Тиху воду», «Кохану», «Зелен-клен», які сміливо можна назвати народними піснями.

Крім того, Ігор Поклад є автором музичної комедії «Друге весілля в Малинівці», мюзиклів «Конотопська відьма», «Серце моє з тобою», «Різдвяна ніч» за Гоголем, «Засватана – не вінчана» за Іваном Карпенком-Карим, «Чмир» за Марком Кропивницьким; фольк-опери «Чумацькі фрески», рок-опери «Цар Ірод».

Він написав чимало музики до кінофільмів, мультфільмів (із семи серій мультиків про козаків п’ять зроблені під його музику).

Пісні писав на слова Юрія Рибчинського, Дмитра Луценка, Бориса Олійника. Їх виконували Ніна Матвієнко, Назарій Яремчук, Тамара Гвердцителі, Василь Зінкевич.

… І У СВІТІ

Олів’є Мессіан (1908-1992), французький композитор, органіст, професор Паризької консерваторії.

Автор опери «Святий Франціск Ассізський», симфонії «Турангаліла», «Каталога птахів» для фортепіано.

Серед учнів Мессіана – «стовпи» сучасного авангарду П’єр Булез, Яніс Ксенакіс, Жерар Грізе, Штокхаузен.

Музика Мессіана складна для виконання (тому й виконується рідко), але надзвичайно витончена, сповнена непідробної глибини і духовності.