Однією із переваг децентралізації та адміністративно-територіальної реформи є можливість для мешканців навіть найменших населених пунктів брати участь у різноманітних проєктах за програмами, що фінансуються ООН, США та країнами Євросоюзу. Головне – аби знайшлися активні люди, які не сидять склавши руки, а бажають щось змінити у своєму житті на краще, здатні гуртуватися, вчитися і діяти, залучаючи до здійснення своїх мрій місцеву владу та бізнес.
Допоможи собі сам: важко, але…
Приємно повідомити, що на Запоріжжі такі небайдужі є. Днями фінішує проєкт «Внутрішньо переміщені особи та приймаючі громади: розбудова толерантності через діалог», який у минулому році започаткував Український жіночий фонд за підтримки Фонда Чарльза Стюарта Мотта. У ньому взяли участь активісти та активістки, які створили групи самодопомоги у Преображенській громаді, а також у селах Титове Смирновської громади, Ожерельне, Інженерне і Семенівка Пологівської міської громади. Вони розробили й реалізували власні проєкти, котрі відповідають потребам усіх мешканців.
На презентації двох із них – комунікаційного майданчику з альтанкою у селі Титове та дитячого спортивно-розважального майданчику з павільйоном для адміністративних потреб у селі Ожерельне кореспондентка «МИГа» побувала особисто.
На Запоріжжі партнерською організацією проєкту виступає ГО «Укрпростір», а координаторкою є громадська діячка та менеджерка Наталія Селюкова. Вона розповіла про основні етапи, через які пройшли усі учасниці та учасники.
“Потрібно сказати, що на початку проєкту було вирішено, що він не обмежуватиметься внутрішньо переміщеними особами. – Ці люди вже п’ять-шість років живуть поруч з нами, і досі виокремлювати їх не дуже коректно. Звісно, у них є певні проблеми, але схожі є у представників інших вразливих груп – батьків-одинаків, багатодітних сімей, літніх людей, дівчат та хлопців з інвалідністю тощо. Тому він став відкритим для активних представників усіх цих категорій.
Сутність проєкту в тому, аби мобілізувати громаду задля розширення можливостей. Перший крок – формування групи самодопомоги, члени якої зможуть певний час працювати на громадських засадах пліч-о-пліч, долаючи труднощі. Це нелегко, бо є спокуса усе кинути й сказати: “Хіба мені більше за інших це потрібно?”.
Адже члени груп самодопомоги мали все робити самостійно. Й почати зі збору даних для створення гендерного профілю громади. Це дуже важливий документ, який допомагає зрозуміти реальний демографічний та соціальний стан, до аналізу якого у влади не завжди доходили руки. Члени груп власними ніжками обійшли свої села, спілкуючись з мешканцями, що називається, від дверей до дверей, і створили індивідуальні гендерні профілі, які відображають стан справ саме у їхньому населеному пункті.
Після цього активісти півроку навчалися лідерству та командоутворенню, проєктному менеджменту, комунікаційній компоненті, адвокації, дізнавалися про права людини та гендерну рівність, а також розробляли та втілювали власний проєкт”.
Титове: альтанка для зборів та кіно під відкритим небом
У селі Титове Смирновської територіальної громади мешкає 447 чоловік, більшість із яких пенсійного віку. Школи у селі немає, діточок автобусами підвозять до центру громади чи до опорного закладу в Олексіївці. Є лише старостат, ФАП, дитсадок та клуб. Проте до певного часу особливого спілкування між односельцями не було. В кожного сім’я, город, худоба, клопоти…
“Коли заступниця сільського голови Смирновської громади Ірина Сингур запропонувала нам участь у проєкті, дівчата з дитсадка та будинку культури погодилися, ми стараємося триматися купкою, – розповідає керівниця групи самодопомоги села Титове, багатодітна мама, інвалід третьої групи, культпрацівниця Людмила Лисун. – Після навчання ми створили гендерний профіль села, в якому виявили ряд проблем, з якими стикаються самотні матері та батьки, люди похилого віку, люди з інвалідністю. І, звичайно, розпитували односельців, яку потребу ми могли б завдяки проєкту задовольнити.
У людей були різні бажання: створення спортивного майданчику, радіоточки, облаштування кімнати з комп’ютерами… Проте на загальному сході вирішили створити в селі місце, де люди мали б змогу отримувати інформацію, різноманітні консультації, знання для впливу та прийняття важливих рішень у громаді”.
За кошти проєкту [136 тисяч гривень] група самодопомоги замовила й встановила дерев’яну альтанку, до неї лавки та стіл, паркові лавки, урни, крісла-пуфи, а також придбала сучасне обладнання – ноутбук, колонки, проектор, мобільний екран, канцтовари, безпровідний мікрофон.
Жінки також організували дві толоки й домовилися з сільською владою, яка допомогла зробити інформаційну дошку, облаштувати та добре освітити територію.
В альтанці уже проводяться різноманітні заходи, серед яких були і зустріч з дільничним поліцейським громади, і перегляд тематичних соціальних роликів та фільмів під відкритим небом, і тренінги з арт-терапії та психологічного розвантаження.
Спочатку селяни поставилися до психологічних тренінгів з недовірою: мовляв, хіба ми психи якісь? Але дізнавшись, що таким чином набагато легше знімати стреси, а інколи й попереджувати кризові ситуації, потяглися на зустрічі з фахівцями.
“Реалізувати проєкт – це як народити дитину”
На початку вересня у Титовому було велике свято зі спортивними змаганнями, творчими конкурсами, виставками вишиванок та картин із бісеру, створених місцевими майстринями, майстер-класом зі створення ляльки-зернівки тощо.
“Я щаслива, що в селі знайшлися небайдужі мешканці, які мали відвагу об’єднатися – а ви знаєте, як інколи це важко, – сказала заступниця сільського голови Смирновської громади Ірина Сингур. – Та група однодумців зуміла скористатися можливістю і впровадити проєкт, важливий для усіх мешканців села”.
“Сказати, що я рада, – нічого не сказати, – не стримувала хвилювання староста Титовського старостинського округу Жанна Кривик. – Важко зробити перший крок. Пам’ятаю, як ми торік раділи, коли виграли перший грант на закупівлю спортивного обладнання. То було лише 11 тисяч на м’ячі, тренажер і с скакалки, але то був початок набуття досвіду. А на цьому проєкті ми дійсно згуртувалися! Я дякую дівчатам, які не кинули справу на півдорозі, а успішно дійшли до фінішу. Жінки у нас просто супер! А за ними й чоловіки підтягуються)”.
“Було дуже важко, інколи до сліз, – ділиться Людмила Лисун. – Бо треба було навчитися і в бухгалтерії розбиратися, і закупки проводити, і доставку відслідковувати, і на відстані спілкуватися. Зараз поруч із радістю ще відчувається втома. Але… Це як народити дитину. Після пологів кажеш: “Ніколи знову!” А потім з’являється друге, третє дитинча… Може, в нашому селі буде не група, а громада самодопомоги”.
Ожерельне: багатодітні мами «струснули» владу і бізнес
На що здатні багатодітні матері, ми побачили у селі Ожерельному Пологівської міської громади. Тут мешкає усього 280 чоловік, серед яких більше 20-ти діточок. До дитсадка та школи малюків з підлітками підвозять до інших сіл, але в Ожерельному для їхнього дозвілля немає умов. Та й взагалі у селі немає жодної адміністративної будівлі. Точніше, не було. До того часу, коли багатодітні мами вирішили, що треба не лише гудити владу, а й самим щось робити.
“Нам з Ніною Сайгак, Людмилою Подою, Світланою Зотовою та Ольгою Табарною набридло дивитися на бур’яни в людський зріст, що буяли на закинутій території колишньої ферми, та вирішувати якісь проблеми, стоячи при дорозі, – розповідає керівниця групи самодопомоги села Ожерельне Лілія Войновська. – І ми, склавши гендерний профіль Ожерельного, вирішили, що нам дуже потрібний дитячий майданчик і павільйон, у якому можна збирати мешканців для обговорення нагальних питань. Де дільничий поліцейський громади міг би проводити зустрічі, соціальний працівник – надавати консультації, а пенсіонери могли б отримувати від фахівців роз’яснення щодо змін у пенсійному законодавстві тощо.
Після навчання в проєкті ми разом саджали дерева, закуповували та встановлювали обладнання на майданчику і створювали фотозону. Звернулися по допомогу до старости Басанського старостинського округу, керівництва Пологівської громади, до підприємців. Громада допомогла відсипати дорогу, зарівняти грейдером ями з канавами, підвести освітлення та поставити туалет. А сільгосппідприємства «Романцови і К°» та «Аванте» до кінця облаштували майданчик і поставили павільйон для зустрічей.
Це наш перший проєкт, і ми його втілили. Будемо працювати далі, бо за майданчиком є місце для міні-футбольного поля, а поруч можна встановити тренажери”.
Пологівщина веде перед у проєктній діяльності
Треба зазначити, що на втілення свого проєкту мами отримали менше грошей, ніж їхні колєжанки з Титова – не 136, а 45 тисяч гривень. Чому?
“Пологівська міська громада утворилася у 2020 році. До міста доєдналися вісім колишніх сільрад, які потребують уваги. Тому ми одразу створили відділ інвестицій, у якому фахівці збирають інформацію про різноманітні гранти, консультують зацікавлених людей у старостинських округах і допомагають писати заявки, – пояснює голова Пологівської міської ради Юрій Коноваленко. – Коли вони побачили інформацію про проєкт від Українського жіночого фонду та Фонду Чарльза Мотта, партнером якого виступає «Укрпростір», то одразу передали її по старостинських округах.
І так сталося, що у нашій громаді організувалася не одна, а три групи самодопомоги саме у селах – Інженерному, Семенівці та Ожерельному.
Однією з умов участі у конкурсі була підтримка з боку місцевої влади. Три групи самодопомоги домовилися, що суму гранта 136 тисяч варто поділити на три рівні частини, але ми, як місцева влада, будемо усяліко допомагати. Що робили і робимо – для майбутнього футбольного майданчику в Ожерельному, наприклад, вже виготовлені ворота”.
“Вперше за 30 років у селі щось збудоване, а не розібране чи вкрадене. Я дуже вдячний нашим багатодітним мамам, які знайшли у собі сили опікуватися, крім власної сім’ї, і такою суспільно корисною справою, – каже староста Басанського старостинського округу Сергій Цикало. – Вони це зробили власними руками, аби життя стало кращим і комфортнішим. І ми, на їхнє прохання, вже прораховуємо, як підвести до павільйона електрику”.
Формула відродження села
“Багатодітні жінки облаштували комунікаційний майданчик, де є місце і для дорослих, і для дітей, – резюмує координаторка проєкту Наталія Селюкова. – І почали організовувати свята – з концертами, майстер-класами, обговорюваннями, салютами, дискотеками. Чесно, не знаю, як їм вдалося домовитися з бізнесом про таку значну фінансову підтримку. Але знаю точно, що міська влада виконала все, у чому обіцяла допомогти, і ще трохи більше.
В двох інших селах Пологівської міської громади теж почалися зміни. В Семенівці запрацювали комп’ютерні курси, надаються консультації психолога телефоном і є тепер заняття з фітнесу. І вже невдовзі розпочнеться інший проєкт зі згуртування.
В Інженерному облаштована кімната для індивідуальної психологічної підтримки, доступної для кожного жителя села. І в очікуванні (вірю, що вдасться) підтримки проєкту на громадський бюджет.
А п’ята група самодопомоги в Преображенській громаді облаштовує потужний бібліохаб.
Я для себе вивела просту формулу відродження села: потрібно п’ять активних жінок і віра в них + 1 міні-грант + місцева влада, реально готова підтримувати ініціативи. Гроші в громадах безперечно важливі – для виживання, але розвиток можливий лише завдяки людям”.
Ганна ЧУПРИНА, фото автора та зі сторінок груп самодопомоги
