«Читай Форум 2026» на три дні об’єднав місто навколо книжок, літератури, мистецтва та живого спілкування.
Основу для включення Запоріжжя до повноцінного літературного життя України заклали Книжкові Толоки, які декілька років поспіль насичували презентаціями та іншими подіями наше місто. До речі, ідея Толок принесена до нас із міста Миколаєва Львівської області, там вона проводиться з 2007 року. У Запоріжжі перша Толока була організована 2015 року, тоді до нас завітало багато львівських авторів та видавництв. Приїжджала й натхненниця цього руху, організатор миколаївського фестивалю, пані Любов Хомчак, світла їй пам’ять.
Тож, пам’ятаємо свою історію і тих людей, завдяки яким знаємо багатьох гостей нинішнього «Читай форуму». До речі, цьогорічна запорізька книжкова подія співпала у часі із толокою в Миколаєві та книжковим фестивалем «Літературний ярмарок» у Харкові, куди вирушили й запорізькі автори.
У Запоріжжі три дні форуму стали можливістю літературних побачень, зустрічей з добрими знайомими – та нових відкриттів, вибору бажаної книжки та проявів доброти.
Від спілкування із Валентином Терлецьким – щем. Підійшла сива сивісінька жінка, назвалась пані Зоя, зацікавилася книгою, яку автор їй просто подарував із дарчим написом. Ну, а я передала обом нашу газету.
На форумі пан Валентин презентував книгу «Гетьмани України. Петро Кона
шевич-Сагайдачний. Іван Сулима».
Гортаю наразі книжку поезій пані Віри Шмиги. «Гойдалка» – це скарбниця лаконічно висловлених емоцій та мудрості.
Ось вам: “Цей кут зору – емоцій лава.
Будь спокійніша, сильна будь.
Надто кольору – марна справа.
Обезбарвити треба суть.
Корінь думки – мов корінь слова.
Вся дотичність – манірна муть.
Є підвалина, є основа,
Що в емоціях не збагнуть”
Та в читання зануритися вдалося тільки вдома.
А тут, на форумі, приємними емоціями та посмішками радували Саша з купою нових для неї книжок.
Та чарівна юна актриса театру «СВіЯ», яка позувала із свіжим «МИГом».
Зустрілися на форумі із директоркою Запорізького міського департаменту культури та туризму Катериною Прокоф’євою. “«Читай форум» – один з наших найулюбленіших проєктів у Запоріжжі, – поділилася вона. – І на третій рік це вже набагато більше, ніж просто подія, фестиваль або форум, це спільнота, яка робить неймовірний двіж навколо літератури та залучає все більше і більше людей до читання та спілкування”.
Вона подякувала команді, яка невтомно працювала під час форуму.
Це наші оновлені бібліотеки нового формату, Центри культурних послуг та сайт Запоріжжя.сіті, які “зробили книжкове свято насиченим, яскравим, атмосферним, різноманітним, надихаючим та сповненим обіймів, зустрічей, спілкування і вдячності. У прифронтовому місті це не дуже просто, але точно можливо”.
Деякі автори були присутні на форумі онлайн, у своїх творах, як-от Оксана Чуприна: “Моя краса на Читай Форум 2026 в Запоріжжі”.
Свято книги тривало й у центрі міста, й на Бабурці.
У ЦКП Хортицький було презентовано книгу про літню магію «Магічний путівник. Літо».
“Можливо, саме сповнені літнього світла процеси та ритуали, описані тут, додадуть читачам сил протривати крізь похмурість осені та зими? ”– сподіваються Анна Амарго та Олесь Барліг. Подію модерував Юрій Ганошенко, літературознавець, доцент кафедри культурології та українознавства ЗДМФУ.
Там само художниця Єлизавета Ізотова Глюзо відвідала зустріч із запорізькою письменницею Валентиною Вісленко: “…приємно, що сьогодні ми знову зустрілися. Наше знайомство відбулося ще навесні на презентації книги в обласній бібліотеці. З того часу минуло кілька місяців – і ось знову випадкова зустріч у творчому просторі Запоріжжя. Люблю такі моменти, коли життя несподівано повертає знайомі обличчя й нагадує про людей, з якими тебе поєднала творчість”.
Про свої враження від цьогорічного форуму розповіла запоріжанка Людмила Волох: “Минулого року я на читай-форумі відвідала майстер-класи з написання текстів і колажу. Тоді мені потрапив до рук текст з віршем Світлани Поваляєвої. Спочатку були окремі слова з вірша, на які треба було підібрати асоціації, а вже потім отримала і сам вірш.
Вірші Світлани складні, їх потрібно перечитувати декілька разів. Смакую окремі фрази.
“і невнюханий степ, і моря нерозплавані
і розплавлені дотики між
урбаністикою й вулканічною лавою”.
Та сама історія і з віршами Катерина Калитко. До її віршів я допливла сама, теж випадково – спочатку дуже сподобалось художнє оформлення збірки, а потім вже занурилася у вірші.
Окремі фрази записала собі у свій «довідник»:
“очам відкрилася червоточина непромовленого”;
“…слово «спокій» спить, під щоку поклавши простріляну руку”;
“…господині скуповують голови страчених капустин”;
“…скотилося сонце в поля, в щовечірню лузу”,
“таке у вересні світло, що прозріє сліпий”.
Саме тому на цьогорічному читай-форумі в неділю йшла конкретно на дівчат…”
Чи не кожен учасник зберігає світлини з Читай Форуму.
Прекрасні, світлі люди.
Неповторні миті.
Виставка робіт загиблого військового Сергія Науменка «Не боятись – можливо».
Враженнями від поетичних читань Ії Ківи та Катерини Міхаліциної поділилася письменниця Олена Красносельська. Це любов і ніжність у кожному слові про Дім. “Я відчуваю домом землю, річку, я сама є дім, я хочу бути своїм дітям домом”, – каже Катерина Міхаліцина.
“Я бачу уві сні терикони Донбасу, – каже Ія Ківа: – Тримаюсь за дім уявними руками, не погоджуюсь забувати. Людину врятувати може тільки людина, тільки любов”.
«Читай форум» – час книг, історій та натхнення…
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та учасників подій
