Поєднані бідою люди, яких ми зустрічаємо у нашому волонтерському центрі “Завжди разом”, надзвичайні.
Ми іноді бачимо, звідки вони приїхали, та не розпитуємо.
Іноді вони самі шукають можливості висказатися або поради…
Так, чоловік передпенсійного віку, з Маріуполя, розповідає, як важко отримати роботу – при цьому має професію, пов’язану із металургією. І тим не менш, це непросто…
Дуже сумуємо разом із жінкою, яка відчуває розпач: знищили будинок дитячої творчості у Пологах. Вона вела там дитячу театральну студію. Намагатимусь познайомити Тетяну із запорізьким театральним товариством. При цьому вона не бере зайвого, каже – ні, поки не треба, моя черга на памперси через два тижні.
Розраджують ситуацію діти. Так, Тимур, який сказав нам, що хоче мати розмальовку, бо хоче намалювати багато кольорових грошей!
А мами, ці прекрасні мами із Запорізької області, часто – із спустошених ворогом домівок…
“Ні, нам не треба памперси. Ми вже дорослі, нам два рочки!”
або:
“Ні, дитяча суміш може згодиться комусь іншому. Ми вже борщик їмо!”
І плачемо, і сміємось разом.
Так, є різні люди.
Там нам щастить на надзвичайних людей.
Фото та споглядання від Інеси АТАМАНЧУК
