У суботу, 13 серпня, у дитячому театрі “Свія” був аншлаг.
На сцену повернулась вистава, яку не грали вже три роки. Це була складна робота. “Чорний театр. Ультрафіолет. Акторів не видно”, – так анонсувала роботу своїх учнів директор театру Світлана Ємець.
Та актори є, і вони, готуючи виставу уривками між волонтерською роботою, створили це диво. Тож назвемо їхні імена: Поліна Сиротенко, Тетяна Бондаренко, Поліна Чубар [дебют!], Поліна Новікова, Катерина Бурка, Тетяна Вишневецька, Лілія Нестеренко, Вікторія Ємельянова, Дана Соловйова.
За тонкою прозорою завісою відбувалась справжня казка. Рухались яскраві рукавички, капелюхи, сакви, сукні, штани та сорочки, навіть червоні вуста… Злітали білі птахи та метелики, дзявкав та скавчав песик із блакитної сорочки.
Актори у невидимому чорному давали рух стрімким та щемним подіям.
Оживало все те, що лежить у старих шухлядах старої шафи.
І забуте кохання, яке розбивало серце, а потім затріпотіло метеликами.
І білий голуб миру та ілюзій, живий, яскравий, летів, як ніжний спогад про неповторне… Божественні відчуття повернення!
Нам не можна було фотографувати. І довелось майже на годину забути про смартфон, не тіпатись за чиїмось дзвінками, повідомленнями…
Просто бути.
У старій шафі своїх спогадів, дитячих непорозумінь, не доведеного кохання, засушених думок та слів.
Та через тиждень стара шафа знову розкриє свої таємниці!
Чекаймо на анонс.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА