Молодший сержант 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле» Юрій, відомий серед побратимів за позивним «Трамп», повернувся після шести місяців безперервної служби на позиціях поблизу Степногірська на Запорізькому напрямку.
Разом із побратимом Трамп пережив атаки російських дронів, готував каву на воді з калюжі і… стежив за політикою.
Після ротації військовий поділився історією служби, розповів про побут на передовій та висловив власну думку, коли може завершитися війна.
Позивний «Трамп» Юрій отримав під час служби, задовго до того, як Дональд Трамп вдруге очолив США.
Відтоді, зізнається військовий, йому щодня доводиться відповідати на жартівливе запитання: коли ж він «закінчить війну».
«Десять разів на день питали, коли я вже закінчу війну, як обіцяв перед виборами. Нескінченний жарт. І ось ми повертаємося після пів року на позиціях, і знову це питання», – розповідає Юрій.
До повномасштабного вторгнення він працював будівельником.
Коли російські війська окупували його рідне село на Миколаївщині, чоловік одразу вирішив вступити до лав Збройних сил України. Відтоді воював на Херсонщині, а згодом – на Запорізькому напрямку.
Його рідний брат також захищає країну – нині служить на Донеччині.
Останній бойовий вихід Юрія тривав майже пів року.
Зимовий холод, важкі умови у виритому під землею бліндажі.
Втім, найважчим випробуванням були не атаки російських дронів, а дні, коли росіяни вибили логістичні дрони «Вампір» і довелося триматися без їжі та води.
«На наше щастя, пройшов сильний дощ, і неподалік була велика калюжа. У нас була стара миска і старий тазик. Коли не було чути дронів, ми виповзали, цією мискою черпали воду, збирали її в тазику, зливали у порожні пляшки. Потім проціджували крізь серветки й знезаражували спеціальними таблетками. На цій воді ми довго протрималися. Готували на ній, бо у нас було трохи крупи в запасі, і навіть каву варили», – розповідає «Трамп».
Ще важчим був березень. Після того як російські військові знищили два термінали Starlink, підрозділ майже втратив можливість отримувати інформацію. Завдяки збору, який провела дружина побратима, на позиції з’явився новий комплект обладнання і зв’язок відновили.
Після повернення з позицій військовослужбовців відзначили нагородами бригади. Державні нагороди – ще в дорозі.
Відповідаючи на традиційне запитання про завершення війни, військовий наголошує, що це лише його особиста думка.
«2027 рік. Не раніше, але й не пізніше. На мою думку, росія просто вже не зможе воювати такими темпами, як зараз», – каже боєць.
Попереду на Юрія чекає місячна відпустка. За цей час він планує вперше за півтора року зустрітися з братом, який також перебуває на фронті, та побачити батьків. Після відпочинку військовий має намір повернутися до свого підрозділу.
– За п’ять років я вже забув, як це – жити цивільним життям. І вже не пам’ятаю, як це – жити без війни. Але обов’язково звикну до цього – залишилося недовго, – Юрій сміється і дістає сигарету.
Ще одна звичка, якої раніше не було. Але коли доведеться звикати до мирного життя, він її обов’язково позбудеться.
