26 травня виповнюється 67 років Богдану Бенюку – одному з найвідоміших сучасних акторів, легенді театру і кіно, улюбленцю мільйонів, режисеру, антрепренеру, педагогу, керівнику Київського академічного драматичного театру на Подолі, народному артисту України, лауреату Шевченківської і Державної премії України імені Олександра Довженка, лицар Ордену “За заслуги”.
Від початку повномасштабного вторгнення Богдан Бенюк став допомагати ЗСУ. У перші дні великої війни актор вивіз онуків на Івано-Франківщину і поки облаштовував родину та друзів, почав перевозити автомобілі з Польщі для ЗСУ та тероборони. Після повернення до Києва став на захист культурного фронту.
“Зараз у нас у державі, мабуть це війна відіграла в першу чергу, – театральний бум. Театри мають колосальну популярність. Виник цілий ряд дуже гарних молодих режисерів європейського рівня, які роблять товар на сцені, роблять дуже якісні вистави, яких запрошують уже на фестивалі за кордон. Це феномен – війна штовхнула творчість, бо війна йде за те, аби зберегти культуру, а театр – це складова культури. І дуже важливо, що складова ця спрацьовує на такий позитив класний.” – з інтерв’ю Богдана Бенюка. “Бенюк – актор геніальний, його палітра дуже багата: крім театру і кіно, він органічний і в мультиках, і в оперетах, і в рок-операх.”, – сказав про колегу народний артист України Анатолій Хостікоєв. Амплітуда його акторських робіт, розмаїття образів вражає: від Швейка до Річарда ІІІ, від Крихітки Цахес до Езопа і Тев’є.
Народився майбутній актор на Прикарпатті. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого. У 1978-1980 рр. працював у київському Театрі юного глядача.
Понад 40 років актор – на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Він також знявся у понад півсотні фільмів, а першу роль в кіно зіграв на другому курсі у фільмі Леоніда Бикова “Ати-бати, йшли солдати”.
фото: Тарас Подолян
“Функція театру дуже важлива. Бо відродити віру в добро, людяність і перспективу – одне із завдань театру. І дуже важливо, якими ми, артисти, будемо виходити на сцену, які больові точки будуть у нас, коли ми стільки емоцій пережили від самого початку, коли був наступ на Київ та всі подальші події. Як ми внутрішньо, з поривами свого серця, зі своїми неймовірними амбіціями і великою любов’ю будемо промовляти слова, які були прописані багато років тому драматургами, котрі не відчували того, що пережили ми. Артисти мусять жити емоціями. Якщо не буде розриватися серце і це відчуття не перелітатиме через оркестрову яму, то глядачі не отримають того, що мають відчувати після театру. Переривання дійства через повітряну тривогу не забирає у глядача бажання дивитися виставу далі, пірнути в цю фантазію. Тому що глядач бачить, що дійство на сцені народжується прямо на його очах і артисти щирі. А це головний закон.”, – Богдан Бенюк.
Многая літа Вам, Богдан Михайлович!
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
