Європейське життя з гідними зарплатами, затишними оселями, безпечними вулицями, комфортними дитсадочками і лікарнями не впаде нам на голови. Проте тішить, що острівці європейськості проростають на наших теренах.
Їх творять віддані своїй справі професіонали, креативні фахівці, що перетворюють мрію на конкретну мету, яку реально досягти. Завдяки наполегливості і шаленій працездатності. Узявши за зброю найефективніші інструменти – освіту та культуру.
Мова піде про «Малобілозерську спеціалізовану естетичну школу-інтернат II-III ступенів «Дивосвіт» Запорізької обласної ради, що є асоційованим членом ЮНЕСКО, організатором 13-ти Міжнародних мистецьких пленерів та двох фестивалів дитячої творчості «КерамДиво».
Шоферів готували всюди. А от гончарів…
Так було не завжди. 27 років тому у Малій Білозерці новопризначена директорка Яніна Овсієнко прийняла на руки неповну середню школу № 1. А мріялося про осередок якісної освіти, що відкриє сільським дітям широкі горизонти.
Перше, що зробила Яніна Миколаївна, – реформувала школу в повну середню. І почала думати про спеціалізацію, яку б отримували її випускники.
“Я міркувала так: заклади, де готують майбутніх трактористів, шоферів, операторів доїння, у нас є, – згадує Яніна Миколаївна, – а ось мистецького спрямування не було. І коли одного разу завітала до місцевих сподвижників, які взялися відроджувати гончарство, побачила глину, круг, вироби, – зрозуміла, що саме кераміка може стати тим самим художньо-естетичним профілем. Це і краса, і моторика, і розвиток мислення”.
Від шматка глини до керамічного витвору довгий шлях. Через круг, горн, піч – тобто устаткування, якого було небагато.
Яніна Миколаївна, перегорнувши купу літератури, побачила пропозиції підтримки від Міжнародного фонду «Відродження» і сіла писати першу у своєму житті грантову заявку. Потім шість разів її вручну переписувала [надворі стояв кінець 90-х, про комп’ютери на селі ще й мови не було] і возила до Києва, бо вимогливий грантодавець бажав мати найточнішу інформацію, на що підуть гроші.
З 17 тисяч умовних одиниць не загубилося жодного цента, а у школі з’явилися муфельна піч, комп’ютери, фотокамера і відеокамера, витратні матеріали для художньої кераміки і причеп до автомобіля. [Машину незадовго до цього допоміг отримати тодішній голова Запорізької облдержадміністрації Володимир Куратченко, зглянувшися над школярами й викладачами, які возили свої перші вироби на виставки до Києва «кравчучками»].
Що дає Асоціація шкіл ЮНЕСКО
Устаткування майстерні йшло пліч-о-пліч з облаштуванням двох гуртожитків для вихованців [з 2000 року заклад розвивається як Малобілозерська обласна спеціалізована школа-інтернат художнього профілю «Дивосвіт»], ретельним підбором кваліфікованих кадрів з усіх предметів. Ліниві й не надто відповідальні тут не приживалися.
“Я дуже вдячна своєму колективу. Наших випускників з радістю чекають виші не тільки художні, а й медичні, педагогічні, технічні, – розповідає Яніна Овсієнко. – «Дивосвіт» має угоди з 14-ма вищими навчальними закладами, куди за результатами ЗНО успішно вступає до 90 відсотків наших вихованців”.
Результативність навчання у «Дивосвіті» була оцінена не тільки в Україні: ще 2004 року «Дивосвіт» приєднався до Асоціації шкіл ЮНЕСКО.
“Це почесне звання має і вимірюваний сенс, – ділиться Яніна Миколаївна. – Наші школярі беруть участь у міжнародних проєктах, конференціях, роблять презентації. Завдяки цьому їхній світогляд не обмежується околицями Малої Білозерки, хоч і дуже мальовничими”.
Країни світу – на пленери до Малої Білозерки
А у 2006 році Яніна Миколаївна задумала таке, що зробило і «Дивосвіт», і саму Малу Білозерку відомими далеко за межами України.
Тоді делегація школярів за проєктом міжнародного обміну перебувала у місті Платеруві Варшавського воєводства. Увагу Яніни Овсієнко привернули малюнки, що прикрашали стіни місцевої школи. Директорка школи Марія Дашко розповіла, що це твори дорослих художників, які приїжджають сюди на міжнародні мистецькі симпозіуми.
Хіба Мала Білозерка гірша за Плятерув? – подумала Яніна Миколаївна. Чому б не організувати пленер, де на свіжому повітрі поруч працювали б дорослі та юні керамісти і художники? Молодші набували б навичок, а майстри з різних куточків України та з-за кордону надихалися б красою Південної Таврії та обмінювалися б досвідом…
За рік відбувся перший українсько-польський мистецький пленер «Дивосвіт».
Відтоді за допомогою меценатів таких пленерів було влаштовано ще 12-ть. У них взяли участь скульптори й художники більше ніж з десяти країн світу.
Та Яніна Овсієнко не заспокоювалася на досягнутому. Й три роки тому організувала Міжнародний фестиваль обдарованої молоді “КерамДиво». Торік на ньому, крім українських юних гончарів, побували школярі й педагоги з французького Ангулема. А в лютому уже «дивосвітівці» гостювали у столиці французької анімації.
Чим корисна проєктна діяльність
Відвідини школярами з Малої Білозерки європейських ровесників давно стали практикою. Спитаєте, звідки кошти? Завдяки проєктній діяльності тепер уже майже усього педагогічного колективу «Дивосвіту».
“Ми пишемо по п’ять-шість грантових заявок на рік, – розповідає Яніна Миколаївна. – Проєктна діяльність має дуже великі перспективи. Це можливість залучити іноземні кошти до вирішення нагальних проблем, не чекаючи бюджетних надходжень. Наприклад, нещодавно ми подали заявку до японського фонду на проведення теплосанації нашого приміщення.
Власне в освіті завдяки грантам наші вихованці мають змогу познайомитися з Францією, Австрією, звичайно, Польщею, де на власні очі бачать переваги цивілізованого способу життя, забезпеченого європейськими цінностями”.
Звичайно, й викладачі «Дивосвіту» на чолі з директоркою бачать ці переваги. І міркують, яким чином розбудовувати Європу у власній оселі.
- Аби людина у селі відчувала піклування про себе і мала сучасні умови життя – з нормальними тротуарами, освітленими вулицями, працюючими культурними центрами, оснащеними ФАПами, стадіонами для молоді.
- Щоби фермери побачили, скільки зараз є можливостей підтримки агросектору.
- Може, таки реально зробити, аби зерно для підприємців не лишалося сировиною, а йшло на переробку, і казна наповнювалася б чесно сплаченими податками?
- Хіба так неймовірно організувати добровільну пожежну дружину, а для безпеки селян запросити шерифа?
Скажете, мрії? Та в інших громадах такі приклади вже є. А розумне планування, наполеглива праця, вміння реалізовувати наймасштабніші проєкти за підтримки співвітчизників та іноземців здатні перетворити мрії у реальність. Доведено «Дивосвітом».
Ганна Чуприна, фото з архіву “МИГа” та FB-сторінки “Дивосвіта”